Знищення довкілля чи енергетична незалежність?

Світом шириться рух «Греблі – геть!», а Кабмін запланував будівництво каскаду ГЕС на Дністрі

Щойно в Україні закінчилася сувора зима, яка наочно показала нашу енергетичну залежність від багатьох чинників. А постійні блекаути знервували безліч наших земляків, розбещених цивілізацією, і силоміць змусили звернутися до різного штибу світильників.
Але ж пережили зиму! І добре. Наші предки-попередники перебували в такій самій ситуації: їм завжди доводилося вирішувати проблеми енергозабезпечення, відповідно до технічного рівня своїх часів – від лучини до олійних каганців. Не вдаючись при цьому до перекриття великих річок, пересування гір з місця на місце та інших мегапроектів, які порушували хід природних процесів і псували довкілля, і покладаючись лише на волю Господню, власну клепку й відновні джерела енергії. Вітряки, водяні млини та інші винаходи навіть увійшли у фольклор, вірування та містичні уявлення народів усіх часів.
Наприклад, у австрійському Зальцбурзі, візиткою якого є висока скеля із замком нагорі, ченці середньовіччя, чия скромна обитель притулилася біля самого підніжжя гори, проявили властиву святим отцям богоугодну кмітливість і, не лякаючись диявольських підступів, прорубали крізь скелю 200-метрову галерею і пустили нею сусідній струмок. Його води і донині ретельно обертають – спочатку колесо млина, а нині електрогенератора, свято дотримуючись божих екологічно грамотних повчань використовувати ресурси дармової відновлюваної енергії. Як же тут не еко – ай Ja, ja!

На Хотинщині перевагу віддавали не греблям на малих річках, а понтонним млинам, заякореним біля основних струменів потоку Дністра. На їх невтомну роботу не впливали коливання рівня води у великій річці, а лОпаті вправно пінили воду, збагачуючи її на такий необхідний живим організмам кисень. І експлуатаційні витрати незначні, і екологічний профіт наочно, і люди при справі, і красиво-романтично!

Не псували понтонні млини загального вигляду мальовничого каньйону Дністра і в австрійській частині Буковини та Галичини. Зокрема, біля с. Самушин на топографічній мапі кінця XIX століття зафіксовані три стаціонарні плавучі млини, які не один рік своєю чарівністю привертали увагу місцевих мешканців і приїжджих. По обидві боки Дністра у Мосорівці змагалися у спритності буковинський і галицький млини. Кмітливі газди з Брідка тримали ще 5 понтонних млинів. Два стаціонарні млини на штучно влаштованих перепадах функціонували на Вікнянському потоці, але шкоди іхтіофауні вони не завдавали через повну відсутність риби в цьому невеличкому струмку. Ці 13 перелічених млинів забезпечували щонайменше 35-40 людей роботою, а мешканців навколишніх сіл – борошном.

Досвід експлуатації Дністровського енергетичного комплексу ми теж уже маємо – і він не на користь водних «баронів». Нині, за часів технократичного наступу на Дністер, громадськість Чернівецької й сусідніх областей усіма можливими й неможливими способами відбивається від намірів ПрАТ «Укргідроенерго» збудувати у верхній частині Дністровського каньйону ще 6 низьконапірних гідроелектростанцій 15-20 метрів заввишки. Наслідком цього невідворотно стане перетворення мальовничої історичної ріки України на низку мілководних, затхлих і смердючих калюж. Цікаво, що їхня сумарна потужність не перевищуватиме потужності одного генератора Дністровської гідроакумулюючої електростанції біля Новодністровська, тобто ГАЕС. І зупинити цю нахраписту атаку важче, ніж розлючених п’яних орків на сході України.

А після регулярних блекаутів нинішньої зими ситуація загострилася, але у тінь не відійшла. І після нашої перемоги над східним ворогом ця проблема ймовірно стане найактуальнішою, адже тягне далекосяжні наслідки. Від її розумного розв’язання залежить майбутнє цілого Придністровського регіону. Ця позиційна війна між екологічною громадськістю та ПрАТ «Укргідроенерго» тягнеться вже 10 років. На багатьох попередніх зустрічах енергетики – представники цієї поважної установи не бажали навіть дослухатися до зустрічних аргументів і нахрапом гнули свою лінію. Відтак є потреба проаналізувати аргументи ПрАТ «Укргідроенерго» й нарешті визначити їхню коректність/некоректність, себто відповідність реаліям сьогодення. Це зручно усвідомити у порівнянні аргументів енергетиків та наукової громадськості.

Логіко-екологічні проблеми
Аргументи-обіцянки ПАТ Укргідроенерго: Австрія, Швейцарія, Норвегія, Швеція: 50-70% електроенергії виробляють на ГЕС. Україна також згідно вимог ЄС повинна намагатись досягнути високих показників, – каже Укргідроенерго.
Наукові контраргументи з реальними наслідками:
*Де і хто вимагає від України таких жертв?
*У кожної країни – свої географічні особливості. Брати за зразок зазначені країни – повне глупство, адже вони гірські, а не рівнинні, а гори мало заселені. Що природно дозволено сусіднім Австрії та Швейцарії з їхніми Альпами та ущелинами, не дозволено рівнинним, відтак густо заселеним країнам. Ніхто не може примусити будувати греблі у Нідерландах, Бельгії, Польщі, Білорусії, Прибалтиці, Великій Британії тощо, де нема для цього жодних передумов.
*До того ж у цих «просунутих» гірських країнах вже починають чухатися від результатів того, що вже там накоїли з оцими греблями, палко не радять наслідувати і тиражувати чужі помилки. У Швеції прийнятий закон про заборону будівництва ГЕС вищих за 15 м. Ця країна на закінченні третьої стадії розвитку гідроенергетики: 1 – ейфорія від будівництва, 2 – набуття досвіду і отримання результатів, 3 – усвідомлення наслідків і прийняття рішень, що надалі робити з негараздами та проблемами.
Нам же пропонують розпочати все з першого етапу і, вкладаючи величезні кошти, пройти через усі помилки сусідів.
ПАТ Укргідроенерго: Водосховище відіграє протипаводкову функцію.
Наукова аргементація: У цій ситуації протипаводкова функція в рази перебільшена і притягнута «за свинячі вуха», бо усіх збитків високі води завдають у доканьйонних верхів’ях Дністра, в рівнинній частини його долини та приток. Греблі нижче за течією, тобто в каньйоні, жодним чином не можуть впливати на верхів’я. І не здатні за своїми параметрами відіграти відчутну протипаводкову роль, бо ложе верхнього водосховища буде заповнене першою ж великою повінню. А далі вже – горезвісна «система доміно».
*Маємо 40-річний досвід існування Дністровського водосховища й уже наочні негативні наслідки його функціонування:
– руйнування берегів водною абразією, провокування карстових процесів, обвали, зсуви, водна ерозія, тобто «переробка берегів» із прогнозованим відступом узбережжя на 30-70 м (за проектними припущеннями). Наприклад, національний природний парк «Хотинський» втратить до 50% своєї сухопутної території; те саме буде й на нових водосховищах;
– зруйнована і фрагментована екосистема Дністра, вже зникли кілька цінних прохідних видів риб, у рази зменшилася продуктивність ріки і змінився видовий склад. Рибоходи проєктом не були передбачені. Рибозахисні пристрої досі відсутні, програмні наміри створення рибовідтворювального господарства не виконані; Ці проблеми будуть у повному обсязі також на інших водосховищах;
– відбувається інтенсивне замулення ложа водосховища і берегів, що робить їх малодоступними і небезпечними; замулення регіонального водозабору для м. Хотин і навколишніх сіл; бездіяльність передбаченого зрошуваного землеробства (с. Кормань); знищення нерестовищ; цвітіння води на мулистих днищах із появою синьо-зелених водоростей і дефіцитом кисню тощо. Нові низьконапірні водосховища – це низка великих смердючих ставків;
– знищення лісів, зокрема цінних, на ділянках підмиву та руйнування берегів;
– алогічні (злочинні) швидкі попуски води до нижнього б’єфу у важливий період нересту та інші сезони з масовою загибеллю ікри та водних організмів;
– інтенсифікація карсту та його катастрофічні прояви на суміжних ділянках Пруто-Дністровського вододілу, які з часом поставлять питання про необхідність спуску усього водосховища. Чому Дністровська ГЕС збудована на 1 км вище від попередньо запланованого місця виходу гранітів? – Карст;
– зміни мікроклімату: водосховище охолоджує повітря в каньйоні у весняний період, хоча поляки називали каньйон польськими субтропіками. Це позначатиметься також у зоні вирощування ранніх овочів та фруктів.

Соціально-економічні проблеми
Укргідроенерго стверджує, що велика кількість місцевого населення, яке проживає у цій економічно депресивній зоні, отримає, робочі місця.
Науковий аналіз: Це – брехня! Робочі місця виникнуть максимум для кількох сотень висококваліфікованого технічного персоналу, а звідки візьмуться робочі місця для отієї «армії» примусово виселених і некомпетентних у ампер-вольтах переселенців?
Укргідроенерго: Місцеве населення буде отримувати дешеву електроенергію, що дозволить зменшити комунальний прес на кишеню кожного.
Науковий аналіз: Це теж цинічна брехня! Дешева електроенергія – міф, бо окремих електромереж ніхто будувати не буде, і взагалі – електрогенерування є справою комерційною, а розподіл – справа приватних та сумнівних фірм. Вартість повсюдно однакова.
Укргідроенерго перконує, що збільшаться рекреаційні потужності регіону.
Наукове спростування: На Дністерському водосховищі доступність рекреаційних ресурсів зменшилась у рази. Причини:
– затоплені пляжі, малодоступні небезпечні береги, придатні ділянки приватизовані та огороджені;
– береги замулені й малодоступні, повністю втрачена рекреаційна цінність Хотинського історико-рекреаційного вузла;
– якість води в літній період відлякує потенційних рекреантів, бо смердить, поверхня вкривається колоніями плавучого органічного намулу (а ля очисні споруди);
– нижче греблі у буферному водосховищі холодні води. Для населення в с. Волошкове збудований басейн для купання, який не працює;
– єдині, хто умовно виграли б, – власники яхт і катерів, але вони становлять лише 0.05% від населення.
Укргідроенерго: З’являться додаткові гарні переправи через Дністер.
Науковий аналіз: Нині населення в силу адміністративної кордонності ріки не надто потерпає від відсутності численних переходів. Там, де необхідно, успішно функціонують пороми, які дійсно забезпечують безпечні переправи та робочі місця.
Укргідроенерго: Мешканці поселень будуть переселені із зони затоплення чи підтоплення.
Наукове спростування: Куди їх переселять? Усі землі приватизовані. Затопляться ж цінні сільськогосподарські угіддя, житлові будинки, господарства.
Дністер – українська історична ріка, а Дністровський каньйон належить до 7 природних чудес України. Паплюжити унікальний ландшафт – це що, ознака нашого українського енергетичного патріотизму?

Науково-інженерно-організаційні проблеми
Науковці усвідомлюють, що ПАТ «Укргідроенерго» розглядає водосховище як суто технічну водойму по причині менталітету керівництва. Через це їм важко довести ту істину, що водосховище – велика гео(еко)система, яка вже є реальністю і відіграє певну роль у ландшафтній структурі.
*Хто проводитиме передпроєктні дослідження і яка ціна достовірності висновків – зрозуміло. Адже хто платить, той замовляє музику і танцює.
*Хто краще знає місцеві проблеми? (Досвід проектування Дністровської ГЕС інститутом ім. Жука в Харкові та їхні хибні висновки щодо швидкості замулення ложа водосховища, денудації берегів, якості вод тощо).
*Хто проводитиме експертизу й за якими параметрами, бо поняття «ландшафтна експертиза» чи «експертиза ландшафтних наслідків» відсутні? А всі компоненти тісно пов’язані між собою.
*Хто та яким чином контролюватиме всі ці роботи, зокрема будівництво, коли справа дійде до того?

Політико-економічні та кримінальні проблеми
Наукова громадськість фіксує також наступне порушення. Програму розвитку енергетики України до 2030 року прийняв Кабмін України, а чому при цьому не було присутнє Міністерство екології та природних ресурсів України, яке має бути визначальним гравцем? Це дике бюрократичне свавілля, якого не має бути у цивілізованій країні! Залізний канцлер Бісмарк казав: «Усі ми – народ, і уряд також».
Генерування електроенергії на всіх 6 ГЕС становитиме лише 0,5% від загального енергогенерування. Як оці 0.5% впливатимуть на енергетичну незалежність держави. якщо держава практично за безцінь продавала і буде продавати електроенергію за кордон?
Нижче за течією є держава Молдова, де вже на напівдержавному рівні виказують претензії до України щодо зневоднення Дністра отими греблями.
Укргідроенерго каже, що будівництво нових ГЕС здійснюватиметься за кошти недержавних інвесторів.
Наукова громадськість хоче знати хто буде власником цих ГЕС і яким чином усе це буде управлятися й контролюватися?
Хто власники Чернівціобленерго? – російські олігархи? Де ж ота енергетична незалежність? Чому ми повинні годувати путіноїдів російських і наших власних?
Хто аналізував соціальні наслідки будівництва нових ГЕС, адже є багато противників, які будуть просто палити техніку та перекривати дороги. Чи не трапиться Дністровський майдан?
Частина друга статті 252 Кримінального Кодексу України «Умисне знищення або пошкодження територій, узятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду: Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду вчинені шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки”. В зоні будівництва – 4 національні парки, десятки інших об’єктів природно-заповідного фонду.
Якщо є негативні результати експлуатації Дністровського водосховища, то навіщо викидати 150 млн грн бюджетних коштів (тобто платників податків) у сумнівну аферу розробки ТЕО? ТЕО – державні видатки, будівництво – міжнародні кредити і борги на всіх нас, прибутки – під великим знаком питання.
*Хто конкретно співвласник ПрАТ Укргідроенерго?

Морально-етичні проблеми
Як виглядатиме Україна в очах тієї ж ЄС у світлі знищення природної перлини – Дністровського каньйону як ландшафту? Адже збереження придатного для проживання людини природного середовища там є найвищим пріоритетом.
Як в очах громадян виглядатимуть уряд, президент країни, якщо будуть, всупереч думці громадськості, уперто просувати усе це жахіття?

Усі ці аргументи ПрАТ Укргідроенерго підпадають під вислів уже невідомого депутата німецького рейхстагу 1877 року: Es wird niemals so viel gelogen wie vor der Wahl, während des Krieges und nach der Jagd – Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів. У цьому випадку звучить яскраво та… енергетично.

Нині додалася ще одна передбачувана, але болюча проблема – техногенна небезпека. Маючи під боком такого дружнього «брата», який підірвав Каховську гідроелектростанцію, бомбардував ракетами греблю Київського водосховища та Дністровський комплекс ГЕС і ГАЕС, слід украй обережно підходити до питань забезпечення захисту гребель, усієї долини Дністра від рукотворних цунамі з усіма їхніми жахливими наслідками. На такий злочин тупі путіноїди цілком здатні.

Висновок
Електроенергія ще довгий час буде основним джерелом виживання людини на цій планеті. Чи існують альтернативи великим гідроелектростанціям? Безперечно!

*Досвід попередників. Понтонні ГЕС (старі млини на Пруті, Дністрі); їх плюси: відносна дешевизна, мобільність, додаткова аерація води у періоди льодоставу з попередженням заморів риб, не заважають іншим водокористувачам, не псують ландшафтний антураж тощо.).

*Вітряки в місцях, де не псуватимуть ландшафт. У тій же альпійській Австрії у плоскому угорському прикордонні, де оку нема за що вчепитися і гуляють вітри, шеренгами виструнчились потужні вітряки і лопатять дармове повітря. На Буковині теж є місця, де вітряки не зіпсують краєвиди.

*Сонячні батареї. З ними треба бути обережними, бо генерація електрики тут примхлива, не така дешева, як це рекламується, а утилізація відпрацьованих елементів нині стає суттєвою екологічною та економічною проблемою.

*Максимальна енергетична ощадливість. Світлодіодні економлампи, пристрої регулювання освітлення та інші новації.

*Енергія блискавок – новий перспективний напрямок розвитку енергетики (до слова, запропонований одним з українських студентів).

Існують й інші технічні можливості. Та повертаючись до гідроенергетики, нагадаємо, що у світі набирає вагу рух під гаслом «Греблі – геть!», який виник наприкінці 90-х років ХХ століття.
У США вже розібрали 2 греблі 60 заввишки. На черзі проблемні ГЕС в інших країнах. А що робить Україна? Рухається принципово всупереч тенденції і доводить перед світом своє повне невігластво, демонструючи екологічну неміч і бездарність черговими мегапроєктами та беззмістовними обіцянками вселенських благ для придністровських аборигенів? Звичайно, такого не повинно бути.

Віталій КОРЖИК, еколог, кандидат географічних наук

Від Медіа-Версії: Природа завжди виставляє рахунок за людську жадібність і короткозорість
Історія з новими ГЕС на Дністрі не нова, і газета «Версії» свого часу про неї писала багато. Та сьогодні вона виглядає особливо дивно і тривожно. Бо, якщо називати речі своїми іменами, йдеться не про енергетичну незалежність України, а про чергову спробу освоїти мільярдні кошти під прикриттям «державних інтересів». Адже проєкт, який дає лише пів відсотка електроенергії, але здатен знищити унікальний природний каньйон, навряд чи можна назвати стратегічним. І виникає закономірне питання: чи справді йдеться про енергетику?
Ба більше, Україна ризикує повторити помилки, від яких інші вже відмовляються.
І тому головне питання сьогодні не лише екологічне.
Це питання відповідальності.
Чи маємо право перетворити Дністер на технічний експеримент — і залишити рахунок за цей експеримент наступним поколінням? – питання, зрозуміло, риторичне…