Перший варіант проекту забудови нижньої частини Центральної площі, де нині розташувалися пам’ятник Т.Шевченку і фонтан, був відхилений і повернутий на доопрацювання. Серед основних зауважень були такі: дисонанс між стилем проекту й історичним ансамблем площі, сусідство торгового центру з пам’ятником Т. Шевченку, а також небезпека руйнування довколишніх споруд, знищення зони відпочинку.
Другі громадські слухання з розгляду проекту засмутили не тільки автора цих рядків і громадськість, а й, що головне, архітектурних профі.
Суміш бульдога зі швейною машинкою?
Нинішні слухання показали: команда у складі директора департаменту житлово-комунального будівництва і земельних відносин Івана Бойка, головного архітектора міста Сергія Гомоновича, архітектора проекту В’ячеслава.Кішлярука та представника таємничого – бо ніхто толком не знає, хто ж робить чернівчанам такий «подарунок» – інвестора, юриста Миколи Дмитрука не почула зауважень громади Чернівців, бо й далі нав’язувала все той же кічевий варіант рішення. Хоча кіч і виглядає симпатично, але тільки на рушниках чи подушках, але не на міській площі.
За висловом автора проекту Кішлярука, він, себто проект, «має характерні для нашого міста риси». Я щиро намагалася їх розгледіти. Та мені так і не вдалося побачити бодай щось спільне між вокзалоподібною, зі скла і бетону, спорудою та вишуканими будиночками періоду австрійської забудови.
Більше того, в обмін на згоду чернівчан «всадити» цього монстра в центрі міста, пан інвестор пропонував зрубати у загазованому центрі останні дерева перед Ратушею і висадити там квіточки з лавочками. А дослухаючись нібито до побажань чернівчан, пообіцяв віддати перший поверх 15-тиметрової (!) споруди під художню галерею. Ощасливити нас має і підземний автопаркінг, який, безумовно, остаточно «очистить» чернівецьке повітря!.
На запитання, де ж пропонується людові проводити традиційні збори громади, пан Дмитрук зауважив, що хоровим колективам буде дуже зручно співати у суперновітній забудові на зразок «Метро», «Екватора», «Каравана» чи «Боянівки». Уявляєте собі цю картинку? У спину дихає велетенська цементна споруда, під ногами гуде автопаркінг, а ви собі хором співаєте біля пам’ятника Шевченку? Бажання святкувати та мітингувати само по собі зникає. Може, на це проект і розрахований?
Невже у Чернівцях бракує торгово-виставкових комплексів, щоби такий «троянський кінь» з’явився ще й навпроти Ратуші? Адже він просто проковтне територію багатофункціонального призначення, важливого і значущого для чернівчан місця!
Цього ніяк не можуть збагнути шановні інвестор та архітектор проекту. Водночас вони не можуть виразно пояснити, чому обрали для торжища найкращий центр міста.
Зрештою, мені зрозуміло, на що розраховує власник $400 тис., які закладаються у проект. Він не зароблятиме гроші на неприбутковій виставковій залі чи книжковому магазині. Хоча і зауважував, що не все вимірюється грошима. Але ж змовчав про призначення ще трьох поверхів. До того ж, перепрофілювати згодом заявлену в проекті виставкову залу під що завгодно – не проблема. І матимемо на Центральній площі ще один супермаркет. Правила ж гри відомі: пообіцяй, що просять, а там роби, що хочеш: ти ж господар!
Проти – не баба Яга, а чернівчани
І серед них чимало професіоналів. Як наголошували, приміром, кілька членів містобудівної ради, основна проблема полягає в архітектурній ідеї проекту. Форми забудови мають працювати на пам’ятник Шевченку, який мав би стати камертоном композиції. Натомість силует скульптури візуально знівелюється на темному тлі арки.
Архітектори, які давали добро на таке рішення, не врахували, що пам’ятник повинен мати простір. Тісна навколишня забудова знищить його. Звичайно, сіра стіна за Шевченком – атавізм, залишок радянської доби. Але те, що пропонується, на думку спеціалістів, теж не органічне на цьому місці.
Василь СЕЛЕЗІНКА, заслужений працівник культури, член правління «Просвіти»:
– Чому ніхто не бачить, що є дві площі – Центральна та Шевченка? Якщо говорити про завершення архітектурного ансамблю площі, то ця будова виглядатиме як сідло на корові. Згадайте Київ, де навпроти оперного театру збудували сучасну, зі скла й заліза, споруду і тим зруйнували гармонію архітектурного простору!
Ірина КОРОТУН, кандидат архітектурних наук, радник мера з архітектури, член містобудівної ради:
– Я закликаю не допустити цього будівництва! Тут є дві проблеми: морально-етична і проблема збереження історичного середовища нашого міста. Сьогодні представлений той же варіант, що і півроку тому. Це не реконструкція, а забудова простору площі. Бо реконструкція передбачає роботи в межах наявної споруди. Цей проект частково нагадує вокзал, частково – приміщення драмтеатру, він не витримує жодного порівняння з архітектурним ансамблем історичної забудови площі. Поміж довколишніх споруд новобудова буде інородним тілом.
Наталя ФОКШИК, мешканка Чернівців:
– На моїй пам’яті це вже третя реконструкція Центральної площі. Куди поділися людські гроші, які виділялися під них раніше? Подивіться на вул. О.Кобилянської: куди поділася австрійська бруківка з неї – розійшлася дачами можновладців? Чому простій людині не дають землю в оренду, а на Центральній площі під сумнівні проекти – будь ласка, скільки хочеш!».
Так, австріяки залишити свій слід у місті. Чому ж нам пропонують… наслідити, знищивши архітектурну спадщину?…
Схоже, авторам проекту глибоко байдужа думка як фахівців, так і свідомої громадськості Чернівців. Невже ми дозволимо спотворити неповторне обличчя нашого міста какофонією несумісних архітектурних стилів, ущент зруйнувавши його архітектурний простір? Результати голосування: 28 – за, 24 – проти проекту. Питання відкрите, наступні громадські слухання мають відбутися ще до Нового року. Вхід вільний.
Олена КАЛМИКОВА, спеціально для «Версій»
