або Ще раз про початкову школу на Газнергассе
Сучасний вигляд школи на колишній Рогатці, себто нині є так…
Наш багаторічний автор, який під псевдонімом Влад Горенюк часто надсилає свої виклади з різноманітних тем – містоустрію, екології, політики чи мистецтва – назвав пропоновану вам сьогодні статтю «криком душі до дня захисту навколишнього середовища». Запрошуємо наших читачів до обговорення зазначеної проблеми. Тим паче, що чули від чернівчан протилежні авторові думки саме щодо веселого і життєдайного оформлення навчальних закладів Чернівців…
Отже, слово Владу Горенюку:
Шановне панство вже в курсі справи: на південній околиці наших рідних Чернівців коштом меценатів, державного бюджету та гранту ЄС скоєний важкий злочин – старовинну будівлю, ще австрійської забудови гімназію під приводом утеплення позбавили архітектурної цінності та «осучаснили», поштукатуривши та розмалювавши її в кольори папуг із мультфільму «Ріо».
І хоча цей акт неповаги до історії міста та його архітектурної спадщини сам собою злочинний, це швидше не причина, а наслідок усього, що відбувалося упродовж останніх 50-60 років на нинішній вулиці Глібова й призвело до того, що вулиці як такої практично не залишилося.
І хоч Олена Олексіївна Карпенко – відома краєзнавиця й одна з найкращих вчительок англійської мови у місті, здійснила достеменну історичну розвідку про історію будівлі школи, я вирішив доповнити її в контексті історії самої вулиці Глібова.
Австрійське креслення школи.
Дірка на карті Чернівців
Якщо порівняти мапи Рогатки, наприклад, 1945 та 2015 років, то виявимо, що від перехрестя нинішніх вулиць Головної (Siebenbürgergasse–Transilvaniei– Семигородської), Максимовича (Strazagasse–Roşiorilor) і Каденюка (Schützengasse– Constanței) – під гострим кутом до першої і під прямим кутом до останньої на північний схід паралельно до Akkergasse – Ogorului – Винниченка (від початку до вулиці Кармелюка + Сергія Дерена до Жасмінної) починалася ще одна вулиця, відсутня на сучасних картах. Це і є вулиця Глібова, від якої залишилося лиш кілька будинків.
Спочатку була залізниця
Багато хто з чернівчан дотримується хибної думки про те, що південна околиця міста за Австрії та Румунії була незабудованим «диким полем», а прийшли «совіти» і забудували, і заселили її. Хоча вже за Австрії і надто за Румунії мікрорайон Рогатки швидко заселявся, відтак школа, попервах розрахована на перші два класи, була розширена до п’ятирічки. Мало того, в районі були з нуля прокладені п’ятнадцять якщо не двадцять вулиць, на яких проживали та працювали працівники перших промислових підприємств міста, а також залізничної станції Фольксґартен.
Зокрема, вулиця Глібова, тоді Газнергассе, була прокладена за Австрії, коли місто швидко росло в південному напрямку, але спершу в тому напрямку пролягла залізниця, що сполучала Чернівці з Сучавою й з усією залізничною системою тоді ще Османської імперії (від якої пізніше відокремиться Румунія).. Відтак знаменитий «Східний Експрес» (Париж – Стамбул) проходив зокрема через Чернівці. Адже станція Фольксґартен і супутня інфраструктура були саме на ній. Та й продукція підприємств, які вже почали зростати на південній околиці міста, теж вивозилася саме цією зализницею.
Отже, спочатку була залізниця, і прискорення промислового розвитку південної околиці Чернівців призвело до того, що перехрестя чотирьох вулиць, на якому трамвай повертав наліво, стало такою собі серцевиною нового району. Від нього відходила й вулиця, названа на честь австрійського політичного діяча Леопольда Газнера фон Арта.
На полях нашої оповіді можна зауважити, що його знаменитий брат Йозеф, між іншим, був відомим офтальмологом, який відкрив Газнерову мембрану, що закриває вхід у носослізний канал з боку очного яблука.
За Австрії вулицю щільно забудувати не встигли, однак будівля п’ятирічної школи зі спортивним майданчиком, допоміжними приміщеннями та службовими квартирами директора і сторожа з’явилася вже тоді. Свого піку забудови вулиця вже під назвою «страда Даниїл Веренка» досягає за Румунії, коли поставлені 22 номери на парній стороні і 17 – на непарній, і завершується на закладеній вже за Румунії вулиці Луміней, яка донедавна носила ім’я, прости Господи, маршала Толбухіна. На відміну від паралельної і сполученої з нею провулком Аккерґассе, яка повертає направо, ця вулиця пролягла строго прямо і впирається якраз у те місце, де колишня Толбухіна змінює траєкторію й виходить на Ясську.
У всякому разі так було. Було…
Первісний вигляд школи.
Перепланувати чи перекраяти?
Перші зміни в тому районі почалися вже наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років, коли промисловій інфраструктурі, що виходила на новий рівень, знадобилися нові території. Тоді і почали зносити старі австрійські та румунські особняки, мешканців яких спершу відселяли..
А вже з появою «хрущовок» та «брежнєвок» цей процес ще прискорився. Коли країна з помпою святкувала 50-річчя жовтневого перевороту, символом цього в Чернівцях став проспект, яким місто мало крокувати до світлого майбутнього.
Сама поява помпезного проспекту зі схемою дорожнього руху 2+2 або 3+3 у місті з населенням трохи більше двохсот тисяч виглядала абсурдно, а сам план його прокладання не на порожньому чи майже порожньому місці, як пізніше Скальда та Південно-Кільцевої, а на місці наявної забудови із її знесенням – це взагалі втручання в екосистему міста.
Адже на тих вулицях уже були прокладені комунікації, створена супутня інфраструктура – причому дуже якісна! Набагато якісніша за радянську, яка прийшла їй на зміну – оскільки зроблена на роки і у розрахунку на нормальне господарювання, а не на отаке: без осмислення й без сорому запльовувати колодязі, викорчовувати пеньки, з м’ясом видирати наявну інфраструктуру, яку не ви встановили на цьому місці… А серед особняків були і дійсно архітектурні шедеври з особливостями!
Якби нинішня вулиця Глібова спромоглася на емоції, в образі на час вона – а ще й з десяток старих знищених вулиць – наплакали б повноводий Прут! І жодна Газнерова мембрана не витримала б такого потоку! Сльози стікали б униз до Дунаю й підняли б рівень Чорного моря метрів на сім щонайменше!..
Адже будь-яке місто – це екосистема і втручатися в неї так бездумно – просто забороняється здоровим глуздом!
Реквієм по Газнергассе?
Нині від вулиці Глібова залишилися тільки школа та 2-3 особняки на парній стороні – жалюгідний спогад про колись жваву, красиву та спокійну вуличку, на якій жили та навчалися люди. Ці особняки тепер зусібіч оточені сучасними «коробками», а утеплення фасаду ще австрійської школи на Газнерґассе зі збиттям старої штукатурки та осучасненням до ультрамодернового вигляду – лише констатація факту: ми дійшли туди, куди рухалися останні півстоліття!
Якщо вже і в межах охоронної зони збереження спадщини, незважаючи на покращення останніх років, є проблематичним, то поза межами цієї зони зі спадщиною поводяться так, ніби після нас хоч потоп. Вулиці та цілі райони ображаються на час і на нас, а місто втрачає ідентичність.
Цікаво, а наші онуки знатимуть, що таке справжня краса?!
Сумніваюся…
Влад Горенюк
