Обурення, подив, насмішка, ігнор і лише подеколи розуміння чи підтримка – емоції, які зазвичай з’являються у пересічної людини при зустрічі з такою формулою. Що ж, я спробую поділитися з вами своїми враженнями від знайомства з місцевими… лесбійками!
Зазвичай у суспільстві побутує багато міфів, які визначають ставлення до людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Перш, ніж розповісти про чернівецьку «жіночу» тусовку, варто розвінчати деякі з міфів, які заважатимуть багатьом читачам адекватно сприймати інформацію.
Міф 1:
Ми живемо в епоху ажіотажу та вседозволеності, тому з’являються геї та лесбійки.
Насправді, як жіночий, так і чоловічий гомосексуалізм існували від виникнення людства. Деякі медики пояснюють це природнім контролем демографічного стану на планеті. Як відомо, термін «лесбіянка» виник від назви грецьокого острова Лесбос, де жила поетеса Сафо, у творчості якої часто зустрічалося оспівування одностатевого жіночого кохання. Хоча історики переконані, що гомосексуалізм, зокрема, й жіночий, існував ще задовго до появи Сафо.
Люди зрілого віку зазвичай схильні критикувати одностатеві стосунки. Але вони помиляються, вважаючи, що нині кількість гомосексуалістів зростає. За даними психологів, протягом багатьох століть відсоток геїв та лесбіянок – (5-10%) – був однаковим. Просто зараз більшість пар не приховують своєї природи. Кілька десятків років тому вони не могли собі цього дозволити.
Міф 2:
Гомосексуалісти повинні приховувати свою сутність, аби покоління, що підростає, не брало з них прикладу. Вільна поведінка в громадських місцях – небезпечна і розцінюється як пропаганда.
Гомосексуальність – це не грип. Отже, вона не передається повітряно-крапельним шляхом чи будь-яким іншим інфекційним. Тому, побачивши двох жінок, які тримаються за руки чи обіймаються, ваше чадо не стане лесбіянкою. «Але в дитини може виникнути бажання спробувати подібне і вона зійде з вірного шляху», – слова, які доводиться часто чути.
Так само грунтовно можна хвилюватися, що ваша донька розстріляє всіх однокласників, побачивши по телебаченню анонс бойовика. Вибір супутника – це навіть не виховання, а природа людини, тому для хвилювання нема причин.
Міф 3:
Вони – хворі
Я не хочу розглядати тут теорії Фрейда чи інших акул психоаналізу. Думаю, вистачить думки більшості провідних психологів світу: ГОМОСЕКСУАЛІЗМ – ЦЕ НЕ ХВОРОБА. Сьогодні вчені стоять на порозі відкриття гену, який відповідає за сексуальну орієнтацію людини.
Як на мене, соціум не сприймає подібні стосунки через стадний інстинкт, який, на жаль, часто бере верх над здоровим глуздом. Асоціативний ряд на кшталт: їх менше → вони не такі, як всі → вони хворі → це неправильно, – давно неактуальний у країнах Європи.
Нашим людям досі важко усвідомити, що люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, такі ж, як і ми з вами: вони живуть, радіють, сумують, кохають…
«…в темі?..»
Звернутися до цієї теми мене спонукала розмова, випадково почута в громадському транспорті. Якщо відверто, схвилювало те, що негативне ставлення до цих людей стало суспільним явищем. Як на мене, такого не повинно бути в цивілізованому суспільстві.
Щоби дізнатися більше про цю специфічну тему, я відшукала чернівецьку тусовку лесбійок. Дівчата призначили зустріч у кафе, де вони щотижня збираються. Вони обмінюються книгами, фільмами, музичними записами…
Якщо ви чекаєте на якусь пікантну інформацію про їхнє дозвілля, готова вас розчарувати: це виглядає, як звичайнісінька зустріч подруг. І лише деякі жарти чи погляди виказують специфіку цієї компанії. До речі, у розмовах вони практично не вживають слів, пов’язаних із сексуальною орієнтацією. Вони просто кажуть: «в темі» – і все розуміють.
«У любові немає гріха»
– Так говорить закохана пара, Леся та Іра. Саме з ними я спілкувалася, щоби дізнатися, як ситуація виглядає зсередини.
– Як відбувався процес самоіндентифікації? Як зрозуміли, хто ви?
Л. – Я розуміла, що люблю дівчат, ще у садочку. Ніколи навіть не уявляла себе поруч з хлопцем.
І. – Я зрозуміла, свою сутність у підлітковому віці. Оскільки виховувалася в дуже суворій сім’ї, ніколи не могла навіть уявити, що подібне може бути зі мною. Закохавшись у старших класах у дівчину, я зрозуміла, що вже ніколи не матиму стосунків з чоловіками. Минув час і до мене прийшло усвідомлення, що немає причин ні для страху, ні для хвилювання. Я живу й кохаю. Я – щаслива.
– Якою була реакція батьків?
Л. – Я розповіла мамі про все ще у школі. Спочатку був шок, а потім вона просто зрозуміла мене. Для неї головне, аби я була щаслива. Вважаю, що ніхто не має права лізти у моє особисте життя.
І. – Мої батьки нічого не знають. Їх можна вважати гомофобами, тож не бачу сенсу розповідати їм правду про своє особисте життя і псувати наші стосунки. Вони ніколи не сприймуть мого життя. «Якщо в моєї коханої людини немає пеніса, я не можу бути з нею щасливою», – ось їхній погляд на такі стосунки.
– Чи зустрічалися ви з негативним ставленням оточення?
Л. – Мені байдуже. Я жодним чином не реагую на перешіптування за спиною чи косі погляди. Люди можуть наводити сотні аргументів, чому це погано. Навіть біблію цитують. Але постійно помиляються з місцем, коли твердять рядки про Содом (переклад яких, до речі, є спірним), забувають настанову «не суди!». Вважаю, що починати треба саме з цього.
І. – Деякі знайомі кажуть, що це неприродньо. Якщо так, то чому гомосексуалізм трапляється навіть у тварин? Та зазвичай я не вступаю в полеміку з людьми, які докладають максимум зусиль, аби навчити мене жити по-їхньому. Будь-які негативні слова пропускаю повз вуха.
Л. – Вважаю, що люди, які хоч раз у житті кохали по-справжньому, не будуть осуджувати кохання інших, навіть будь воно одностатеве. Той, хто не має уявлення про справжні почуття, може осуджувати близкість двох людей. Та мені здається що це індивідуальна справа кожного.
– Чи хотіли б ви узаконити свої стосунки, взяти шлюб?
І. – У багатьох країнах Європи та деяких штатах США дозволені одностатеві шлюби. Українці до цього ще не доросли. Одружитися хотіли б не задля міцності стосунків. Просто є багато формальних речей, які вимагають шлюбу. Перед державою ми одна для одної – ніхто. Хоча Леся – це все моє життя.
– Допускаєте ймовірність, що колись покохаєте чоловіка?
І. – Найчастіше таке питання ставлять саме чоловіки! У багатьох з них – хронічний культ фалоса (сміється).
Л. – Так-так! Вони думають: «нехай дівчатка побавляться». І навіть не здогадуються, що у нас повноцінні сім’ї, ми успішні в усіх сферах життя, не збираємося міняти своїх поглядів і чудово обходимося без «сильної» статі в особистому житті!
– А діти…
Л. – У майбутньому плануємо всиновити дитину.
І. – Тільки не згадуйте про психологічні травми! Для дитини головне – жити та зростати в любові. Не важливо, виховують її дві жінки чи жінка з чоловіком.
Емма АНТОНЮК, «Версії»
