Тарас КУЗЬО: Порошенко, корупція і буксування політичного прогресу в Україні
Витяги з публікації у «Foreign Affairs» (Нью-Йорк).
«Економіка країни перебуває в стані депресії, а один із потенційних показників прогресу – покарання корумпованих олігархів і представників режиму Януковича – так і не матеріалізувався».
Порошенко нині непопулярний в усіх регіонах країни: нещодавнє опитування засвідчило, що тільки 17% українців його підтримують. Такі мізерні цифри свідчать, що чинний президент має зараз меншу підтримку, ніж Янукович напередодні втечі з країни. Попри те, що 88% українців зазначають поширеність корупції, лише 5% опитаних переконані, що влада сприяє зменшенню її масштабів. Дві третини українців вважають, що країна рухається у неправильному напрямку.
Рівень підтримки уряду – найнижчий за останнє десятиріччя, і громадяни відчувають на собі наслідки непопулярних економічних, соціальних і податкових реформ. Економіка країни перебуває в стані депресії, а один із потенційних показників прогресу – покарання корумпованих олігархів і представників режиму Януковича – так і не матеріалізувався. Порошенку бракує політичної волі, щоби відкрити кримінальні справи проти своїх колишніх соратників, відповідальних за викачування грошей з бюджету через корупцію, політичні репресії та вбивства своїх опонентів.
Порошенко не намагається змінити динаміку відносин між представниками великого бізнесу та політики. Політична влада й досі сприймається як спосіб збагачення, про що свідчить хоча би небажання Порошенка виконати свою передвиборну обіцянку і продати власний бізнес після обрання на посаду президента. Натомість він не тільки зберіг свої активи, а й став одним із небагатьох українських бізнесменів, кому вдалося збільшити свої статки протягом 2015 р. Порошенко та його близький соратник Ігор Кононенко фігурували у скандалі з нерухомістю, а Кононенка звинувачують ще й у відмиванні коштів на суму до 300 тис. доларів через офшорні компанії протягом 2012-2015 років.
Зв’язки Порошенка з українськими політичними та бізнесовими елітами теж не є секретом. У 2000-му Порошенко став одним із засновників Партії регіонів, яка обрала своїм лідером майбутнього прем’єр-міністра Миколу Азарова. Наразі Інтерпол розшукує Азарова за звинуваченнями в корупції під час його прем’єрства та Курченка як одного з ключових вигодонабувачів від корупційних угод з урядом Азарова.
Призначенці Порошенка в СБУ практично прирекли поточні розслідування вбивств і корупції в часи Януковича та Євромайдану на невдачу. Таким чином президент гарантував своїм найближчим соратникам імунітет від кримінальних переслідувань.
Українське суспільство вже втратило віру в лідерські здатності Порошенка. Його колишні стосунки і нинішні бізнесові інтереси заважають йому відкривати справи проти нинішніх і колишніх союзників та, очевидно, не дадуть йому бути обраним на другий строк.
Через два роки після втечі Януковича до Росії українська судова система лишилася практично незмінною. Без справедливості та гідності. Порошенко не бажає руйнувати корумповану олігархічну систему, яку сам же й допомагав будувати два десятиліття тому, та відмовляється притягувати до кримінальної відповідальності колишніх союзників і нинішніх партнерів.
Понад рік тому українські громадські організації, журналісти та адвокати, які представляють інтереси учасників Євромайдану та сімей загиблих активістів, оприлюднили ґрунтовний звіт «Рік безкарності». Нічого не змінилося і після його оприлюднення: жодного посадовця часів Януковича так і не притягли до кримінальної відповідальності.
Верховний комісар ООН з прав людини назвав підхід української влади до верховенства права «вакуумом відповідальності».
Не лише Сполучені Штати скептично ставляться до Порошенка та його оточення. Міжнародні організації та українське суспільство не вірять офіційним заявам про те, що українська влада розслідує 274 випадки порушення прав і вбивства протестувальників правоохоронними органами під час Євромайдану. Порошенко робив подібні заяви й раніше: у серпні 2015 р. він оголосив про 2 702 українських чиновників, яких звинуватили у корупції. Обидва списки виявилися фікціями.
Міжнародна консультативна група Ради Європи та Комісар ООН з прав людини разом з «Amnesty International» звинувачували Київ у затягуванні розслідувань та некомпетентності прокуратури й правоохоронних органів, задіяних у цьому процесі. Верховний комісар ООН з прав людини назвав підхід української влади до верховенства права «вакуумом відповідальності». Рада Європи, у свою чергу, засудила «поширене відчуття безкарності» правоохоронців і «небажання чи нездатність» української влади притягти до відповідальності винних у вбивствах під час Євромайдану та під час конфлікту між проукраїнськими та проросійськими силами в Одесі у травні 2014-го.
Корупційні звинувачення проти проросійських політиків, зокрема колишнього міністра енергетики Юрія Бойка, колишніх депутатів Сергія Клюєва та Юрія Іванющенка й олігарха Ріната Ахметова припинені через угоду з Президентом про надання їм імунітету
Тож поки Порошенко контролюватиме ключові державні інституції, відповідальні за боротьбу з корупцією – Генеральну прокуратуру (ГПУ), СБУ та Раду національної безпеки та оборони – вони лишатимуться нереформованими і захищатимуть не верховенство права, а правлячу еліту. Порошенко став олігархом у системі, в якій президент гарантував своїм друзям і партнерам захист від ГПУ та СБУ, тож очікувати, що ці інституції почнуть захищати людей від корупції, не доводиться.
Протягом останніх 25 років ГПУ не притягла до кримінальної відповідальності жодного представника владних еліт. За час правління Порошенка цей показник не змінився.
Зрештою, парламент схвалив і Закон про агентство з повернення активів, украдених високопосадовцями
Тож на папері виглядає, що Україна прогресує у закріпленні верховенства права й викоріненні корупції. Та ці успіхи є результатом тиску міжнародних організацій і українського громадянського суспільства, а не політичної волі президента. Певні реформаторські процеси відбуваються в судовій системі, а нова поліція поступово заміняє міліцію – пережиток радянських часів. Утворене також Національне антикорупційне бюро та призначено антикорупційного прокурора. Зрештою, парламент схвалив і закон про агентство з повернення активів, украдених високопосадовцями.
Однак існують політичні, інституційні та імплементаційні перешкоди, які заважають радикальним політичним реформам, необхідним для задоволення потужного суспільного запиту. Українські лідери досі намагаються управляти правоохоронними органами в ручному режимі, а чиновники віддають перевагу тісним і непрозорим зв’язкам між політикою і бізнесом.
Хоча термін «вибіркове переслідування» вперше використали в Україні для позначення ув’язнення Юлії Тимошенко в часи Віктора Януковича, він зберігає сенс і в Україні Порошенка. Бо рішення ГПУ й надалі приймають на основі політичних інтересів, а не верховенства права. Трьох українських політиків із прозахідних політичних партій – Геннадія Корбана, Ігоря Мосійчука та Юрія Сиротюка – публічно й агресивно арештували через те, що вони втратили прихильність президента. Водночас корупційні звинувачення проти проросійських політиків, зокрема колишнього міністра енергетики Юрія Бойка, колишніх депутатів Сергія Клюєва та Юрія Іванющенка й олігарха Ріната Ахметова припинені через угоду про надання їм імунітету, яку з ними 2014-го уклав президент.
ГПУ очолювали два призначені Порошенком прокурори – Віталій Ярема і Віктор Шокін. Обидва зазнали нищівної критики з боку активістів Євромайдану та українського офісу «Transparency International».
Колишній посол США в Україні Джон ГЕРБСТ: «Перебування Шокіна на посаді Генерального прокурора є абсолютною ганьбою».
А нинішній американський посол Джеффрі Паєтт звинуватив ГПУ у гальмуванні реформ, протекції корумпованих прокурорів і блокуванні кримінальних розслідувань. США, за словами Паєтта, «потребує чесних партнерів, які сповідують верховенство права». Він закликав ГПУ відмовитися від радянського спадку політичного контролю, який дозволяє можновладцям «уникати покарання за зловживання владою та порушення прав людини».
ГПУ надав слабкі докази у справі Януковича для Інтерполу. Це стосується і його соратників, і олігархів, що його підтримували. Мало того, декого з тих, кого підозрювали у причетності до злочинів у період Януковича, уже виключили зі списку розшукуваних осіб.
За відсутності політичної волі президента до знищення глибоко вкоріненої корупції та паперових реформ, українці починають брати справу у власні руки, відновлюючи протести на зразок Євромайдану, цього разу неподалік маєтку Порошенка. Протестуючі створюють нові політичні сили, що конкуруватимуть із президентською партією на виборах. Зі зростанням розчарування та посиленням радикалізації український соціолог Ірина Бекешкіна попереджає, що Україна потребує «радикальних трансформацій». Якщо ці реформи не відбудуться, Порошенка можуть скинути з посади мешканці країни, сповненої зброї та з більшою толерантністю до насильства.
Розповсюдила прес-служба медіа-профспілки
