Після милої рідної Буковини, розкішного райського куточка Криму, затишних міністерських кабінетів із видом на Хрещатик тендітна, загадкова (мало хто знає, що вона пише вірші), творча Єлизавета ПУШКО-ЦИБУЛЯК уже понад місяць на Луганщині – першим заступником військово-цивільного губернатора Туки.
«Офіційне призначення до Луганську отримала на свій ювілейний день народження»
А починалося все так. Пролунав телефонний дзвінок. Людини, слово і думка якої для мене мають вагу та авторитет, яку шаную. Людина з великої літери спитала, ніби стверджуючи: «В Луганськ поїдеш? Заступником до Туки! Потрібна допомога з питань економіки і фінансів!». Це було 9 вересня. Після бюрократичних процедур, 2 жовтня, у свій ювілейний день народження отримала офіційне призначення. 5 жовтня я вперше ступила на луганську землю. Саме цього дня починалося відведення важкої артилерії. Можливо, збіг обставин… Чи був страх? Про що думала? Із чим очікувала зіткнутися?.. Усе відбувалося наче уві сні. Чомусь не було жодних емоцій. Тільки спали на думку власні слова, на які молода талановита співачка з Буковини Іванна-Марія написала музику.
Ангел Миру! Ми благаєм Мира Голуба Землі,
Щоб сьогодні припинитись стрілянині і війні
Ангел Миру! Ми благаєм Мира Голуба Землі
На планеті нашій рідній – Україну збережи».
Вперше в житті мені ніхто не заздрив…
Були численні дзвінки, телефонували не тільки друзі, а й люди, яких роками не чула: «Як?», «Чому?», «Не страшно?», «Чим допомогти?..».
Перші враження: Неначе інший світ, перегляд цінностей і зовсім інша суть життя. Це неможливо описати, це треба відчути й бачити, перейнятися цим та усвідомити.
Перша поїздка на межу Миру й Війни.
Новотошківка. Стан між сном і реальністю. На відстані кілометра – досяжності пострілу гвинтівки – діти ходять у садок і до школи, гуляють вулицями. Будинки без дахів, без вікон, довкола гори сміття, руїни, а поряд – доглянуті квіти й охайна чиста оселя. І тут-таки бабусі носять вугілля на 5-тий поверх. Як пояснити? Як усвідомити? ХХІ ж століття!
Попасна. Міст, якого практично немає, як і пів будинку. В ретрансляторі, який розташувався на в’їзді до міста з боку Первомайська, мешкають військові. Завод працює. Зарплата є, податки платяться, діти у школі. При вході до навчального закладу картина молодих художників: сонце, голуб, пшениця – одне слово, Мир.
Як над Попасною замайорів український прапор
Лише в липні у 
Попасній підняли український прапор. На ретрансляторі, на 100-метровій висоті. Прапор 5 х 3 м встановили військовослужбовці 54 Артемівської бригади. «Тканину купила моя дружина. Прапор пошила моя знайома з Лисичанська (мого рідного міста), передали мені прапор через знайомих у Попасній. Служимо ми в 54-й Артемівській бригаді. Я з Лисичанска, товариш з Дніпродзержинська і третій з села під Борисполем, не пам’ятаю точну назву», – розповів один з військовослужбовців, що брали участь у піднятті прапора.
З історії Попасної
З археологічних джерел відомо, що близько 3,5 тис. років тому лише в кількох кілометрах від міста Попасна, понад озером Картамиш, мешкали люди, що займалися добуванням та виплавленням міді, з якої виготовляли зброю та начиння. Вироби з міді, знайденої в Картамиші, знаходять на Кавказі та на Уралі. Це одне з найдавніших родовищ міді в Європі. Про це свідчить академік Анатолій ПРЯХІН, учасник археологічних розкопок на озері Картамиш.
«Можу сміливо стверджувати, що тут ми маємо справу із неповторним простором, що має колосальне значення для науки. Йдеться про масові поселення. Цього часу, зазначимо, на територіях ближчих до півдня, існували землеробські цивілізації Стародавнього Єгипту, Вавілона, Індії. А тут тваринницький степовий-лісостеповий варіант розвитку. До того ж, із зачатками писемності, соціально-кастової структури, із військовою аристократією, із розвиненою металургією та металообробкою, із ремісничим рівнем виробництва, із колосальними зв’язками на величезних просторах, із дуже розвиненими світоглядними моделями. До речі, зав’язаними на Космос. Я хочу підкреслити думку, що ми перебуваємо зараз біля витоків принципово нового усвідомлення усіх цих Євразійських степових та лісостепових просторів часів стародавніх цивілізацій Сходу».
На території та в околицях містечка розкидані кургани, що належать до різних культур – від мідного віку до половецьких і татаро-монгольських поховань.
У мікрорайоні ВРЗ у 50-ті роки група краєзнавців під орудою С.П.Йофе розкопала курган, у якому знайшли рештки людини, що жила понад 3 тис. років тому. Ці рештки наразі перебувають у Попаснянському районному музеї. У книзі «Таємниці степових курганів» І.О.Писларія, що був керівником розкопок курганів у районі попаснянського аеродрому в 60-ті роки, та О.П.Філатова, читаємо: «На території міста (Попасна) розкопані курганні поховання епохи бронзи (ІІІ-І тисячоліття до н.е.), в окрузі знайдено кілька половецьких кам’яних статуй ХІ-ХІІІ століть до н.е.».
Лисичанськ. Колись був центр зайнятості – тепер руїни. 9-ти поверхівка – руїни, а люди ж як, 108 сімей? Хто, де і в кого притулився? Виживають як? А столичні чиновники, сидячи затишно в Києві, понад рік пишуть Порядок, за яким людям мають відшкодовувати збитки і достеменно досліджують і вивчають науку-наук: які для цього є підстави. Будинку, що в руїнах, їм замало. Чого ще треба? Яких підстав?.. А допомагають волонтери та небайдужі люди. Всім світом. Загалом майже 500 сімей залишились без даху над головою.
Лисичанськ – місто обласного підпорядкування, одне з найдавніших міст на сході України; великий промисловий центр і транспортний вузол України; центр Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації; входить до списку п’ятдесяти найбільших міст України за населенням, розташоване на лінії Куп’янськ-Вузловий – Попасна Донецької залізниці, що відкриває йому великі торговельні шляхи та сприяє його економічному розвитку.
Дитяча лікарня…. І лікарі, і діти, і операції. Треба замінити дах, відремонтувати хірургію. Проблеми з тендерами, не вистачає проектантів, експертів з питань будівництва – не кожен сюди приїде….. Щоправда, допомога є – і наша, і міжнародна.
Енергопідприємство. Світло, слава Богу, є, зарплата видається, податки до бюджету платяться, як і єдиний соціальний внесок. Натомість хворіти тут ніяк не можна, бо Фонд соцстраху в Києві заборонив виплати за лікарняними. А ще казначейство – це взагалі цікавий «монстр у фінансовій еліті»: на розрахунки за субсидіями й різниці в цінах – заборона, бо хтось і десь не перереєструвався; натомість кошти для освітян, які не встигли витратити (війна ж бо!) – до казни повернути – така команда поступила! Чи писаний для них закон? Ні, мабуть, у них свої порядки. Кому цікаво у київських єврокабінетах на Печерську, що школи в руїнах, що дахи розбиті, що кошти для ремонту збираються….
Аграрії. Промисловці. Підприємці. І повертатися сюди, і працювати тут є бажання, як і раніше. Та не всі оговталися від втрат, і не всі можуть дати собі раду. А з Києва чиновники твердять: «Жодних податкових пільг! Як це так – без ПДВ? Закон для всіх, мовляв, однаковий! Хто й що не зрозумів? А, хочете відшкодувати збитки? Ну аж ніяк не вийде – нема такого положення в законі…».
СТОП, досить скиглити, кажу сама собі…
Бо не так усе погано та сумно. Головне – у домівках сонячно і тепло, тож й на душі легше (при цьому дякую С.В., із «Нафтогазу України», все ж таки є там люди з серцем і душею…). А то вийшло було, що до початку опалювального сезону повністю підготували котельні й мережі, а підключити не могли через недостатній тиск газу. ОДА направила безліч звернень до НАК «Нафтогаз України», а Георгій Тука особисто звертався до Прем’єр-міністра України, щоб дали доручення стосовно забезпечення відповідного тиску газу… Хвилювалися до нестями!
…Вражає потужний промисловий потенціал: таких заводів, як у нас на Буковині машинобудівний, лише в Сєвероденецьку, Лисичанську та Рубіжному – десятки. Тому не погоджуюсь із твердженням, що Луганщина перетворилася на аграрний регіон. Відвідала практично всі ці підприємства, спілкувалася з людьми і була вражена їхнім патріотизмом. А проявлявся він у тому, що люди не покидали робочих місць навіть під час бойових дій.
А загалом Луганщина – прекрасний край. Саме тут перші сонячні промені торкаються землі і сповіщають, що в моїй країні настав новий день. Я щоранку милуюся сходом сонця і щоразу дивуюся цій величі.
А які тут ріки, ліси, луги, барвисті краєвиди і… збережені козацькі традиції. Працюють театр, симфонічний оркестр… І скрізь – військові та діти… Якесь нелогічне поєднання.
І всі без житла, в тому числі і працівники військово-цивільної адміністрації, бо покинули домівки, а в кого вони й зруйновані повністю. Мешкають у притулках, у друзів у приймах, у прилаштованому житлі. Розбиті сім”ї, стривожені душі. Та щоранку, як і в усій країні, йдуть на роботу, працюючи до пізньої зорі за мізерну платню.
Отож найбільше заполонили душу люди, луганчани – відверті, щирі, доброзичливі й налаштовані на мирне життя. Хоча й перебувають постійно між радістю і смутком. Зрештою, де між цими поняттями-відчуттями межа?.. Та відчуваю: мирний час уже нікому й нізащо не спинити….
І вірю, що у столичній владі переважають високопосадовці, у чиїх грудях серця, а не кришталеві скельця, як у тій пісні «Не ходи к нему на встречу, не ходи, у него граненный камешек в груди…». Тож сподіваюся, ні, навіть переконана, що з викликами часу ми всі, згуртувавшись, впораємося-таки: і виконавча влада, і ради, і громадськість. Усі гуртом достукаємося до тих, що сидять у столичних кабінетах, – і ми таки відбудуємо Луганщину! Мені ввижається, ні, я таки бачу суцільний будівельний майданчик, а потім – море гостей, яких сюди, на Луганщину, запросимо, щоб із нами тут усю радість відбудованого житла й соціальної сфери розділили. Впевнена, що більшість українців, хоча вони десь і далеко, серцем і душею ТУТ, бо саме тут сьогодні історія формує майбутнє. Тут перевіряється істина буття.
Ми вже ступили-таки на шлях Миру до Світла і Добра. Та якою ціною! Занадто великою, під якою згинаються долу материнські спини й не витримують серця. Стражденні дружини, сини і дочки… Навіть сліз не стає, лише сталеві нерви. Витримка. Жура…
І на папір виливаються рядки:
Степом, степом, степом, степом –тишина.
Степом, що багряний – в поросі земля.
Степом, степом, степом, степом –тишина
Це пташки вертаються – до рідного гнізда.
Може, це не пташка, а хлопці молоді
З радістю і смутком в серці і в душі.
З радістю – бо з Миром, з Миром для сім’ї.
Зі смутком – бо, на жаль, повертаються не всі.
Як ішли із дому – з друзями були.
Та не всі вертаються – вже не ті часи.
Чорний ворон підло їх життя забрав
Дух їх залишився у чужих краях.
Пам’ятаймо друзі тих, кого нема:
Миру, що настане, – їх життя ціна.
Пам’ять щоб не згасла, щоб жила в віках,
Щоби вкорінилась у наших серцях.
Так, я чиновник. Так, я не вмію стріляти й не можу воювати. І я не можу все кинути й стати волонтером. Моє волонтерство – державна служба. Я роблю те, що вмію. Мій вибір – бути там де важко, там, де мої знання, мій досвід потрібні. Адже за плечима 20 років державного управління у фінансових і контрольних органах місцевої та центральної влади Буковини, Криму, Києва.
…Сьогодні – Сєвєродонецьк, Луганська ВЦА. Декого сама назва лякає. Та не цього треба боятися. Значно страшнішими є байдужість, брехня, агресія, гра на чужій біді, цинізм, розбрат, зневага та приниження інших. І найжахливіше – черствість і зрада.
Та поряд із таким керівником, як Георгій Тука, не страшно. Людина з великої літери робить святу справу в найболючішій точці України. І для мене честь бути в його команді – команді людей безстрашних, патріотів, однодумців, людей, для яких Україна, її майбутнє – понад усе.
Ні, я ні про що не шкодую. Якби час повернувся назад, – я прийняла б те ж рішення.
Чи здолає Пушко-Цибуляк бюрократію, про яку пише у щоденнику?
Отже, звістки з передової економічного фронту
Відбулося перше засідання робочої групи зі стабілізації споживчого ринку області.
За дорученням керівника обласної військово-цивільної адміністрації Георгія Туки утворена робоча група із впровадження заходів стабілізації споживчого ринку, відбулося перше засідання під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Єлизавети Пушко-Цибуляк. Розглянуті питання щодо рівня цін на соціально значущі продукти харчування, лікарські препарати, обсягів виробництва та реалізації місцевих виробників, моніторингу закупівель продуктів за бюджетні кошти тощо. Прийняте рішення запровадити моніторинг дотримання цінової політики у сфері закупівель за бюджетні кошти продуктів харчування для бюджетних і комунальних установ, взаємодії місцевих товаровиробників із торгівельними мережами тощо.
Проблеми Луганської облдитлікарні треба вирішувати негайно
Перший заступник голови облдержадміністрації Єлизавета Пушко-Цибуляк відвідала в Лисичанську Луганську обласну дитячу клінічну лікарню. На сьогодні в будівлі, відведеній для евакуйованої дитячої лікарні, не вистачає площ, тут розташоване й амбулаторне відділення Лисичанської міської дитячої лікарні. За словами головного лікаря Луганської обласної дитячої клінічної лікарні Світлани Ошеко, через те, що місць не вистачає, використання ліжко-місця скорочене на три дні. Щоби госпіталізувати хворих діток, їх доводиться записувати в чергу. У будівлі є приміщення, які потребують капітального ремонту: треба відремонтувати дах, що протікає, підвал тощо.
Обласне управління капбудівництва ОДА розробило проект і кошторис на ремонт лікарні. Лише на дах потрібно 8 млн. грн. Загальна сума ремонту – вдесятеро більша. За словами Єлизавети Пушко-Цибуляк, питання повноцінної роботи медичного закладу буде розглянуте на засіданні штабу з надзвичайних ситуацій.
Обласна влада запроваджує реальний механізм відшкодування збитків мешканцям зруйнованого будинку в Лисичанську
Цими днями в рамках робочої поїздки до Лисичанська перший заступник голови Луганської ОДА Єлизавета Пушко-Цибуляк і заступник голови Юрій Клименко відвідали будинок № 17 на вул. Жовтневої революції, зруйнований торік під час бойових дій. Керівники області спілкувалися з місцевими жителями та ознайомилися з проблемами компенсації збитків мешканцям будинку. Облдержадміністрація запропонує свій алгоритм, виходячи з фактичної площі й вартості житла в цьому регіоні, та підготує власний проект постанови Кабміну з визначених проблем.
«Перше, що хотіла би відзначити: сьогодні люди повертаються до своїх домівок, мирного життя і гостро відчувають проблеми, які на них звалилися. Але вони щиро налаштовані на діалог і хочуть бачити адекватні і компетентні дії влади», – підкреслила Єлизавета Пушко-Цибуляк.
Зберегти спеціальну систему оподаткування в АПК – одне з важливих завдань обласної влади
«Діалог «влада – бізнес» має бути відновлений» – Єлизавета Пушко ЦибулякНа брифінгу для ЗМІ перший заступник голови Луганської ОДА Єлизавета Пушко-Цибуляк зазначила, що в агропромисловому комплексі області через втрату звичних ринків збуту сільгосппродукції сьогодні склалася вкрай непроста ситуація. Тож обласна влада звернулася до міністра аграрної політики та продовольства України Олексія Павленка із пропозицією включити до проекту, до якого залучаються українські агропідприємства, низку обласних підприємств з метою поставки українських харчових продуктів Китаю. Для підтримки луганських агро- та харчових підприємств, за словами Єлизавети Пушко-Цибуляк, у торгових мережах області треба представити найширший асортимент їхньої продукції.
Ще одне з важливих завдань обласної влади – зберегти спеціальну систему оподаткування в АПК. Пропозиції щодо цього також надіслані до Міністра аграрної політики та продовольства України.
На брифінгу для ЗМІ Єлизавета Пушко-Цибуляк наголосила, що дуже важливо, щоби бізнес, який покинув область, повернувся назад. Вже сьогодні розробляються проекти із залучення інвестицій в економіку та промисловість. Але має запрацювати механізм преференцій для зацікавлення малого, середнього та великого бізнесу в області.
– Ми плануємо провести інвестиційний форум, узгодивши з Урядом пакет пропозицій із залучення інвестиційних коштів в економіку регіону. Це може бути територія пріоритетного розвитку або зона вільної торгівлі, де існуватиме сприятливий клімат для підприємництва та промисловості. Був час руйнувань – наступає час відновлення та відбудов, – наголосила Єлизавета Пушко-Цибуляк. – Ми розглядаємо питання відновлення енергопостачання: це буде вагомий важіль для стабільної діяльності промислових підприємств регіону, – підкреслила вона.
Міцна ресурсна база Луганщини із запасами піску, глини, крейди тощо дозволяє використовувати їх, наприклад, у розвитку будівельної галузі.
Читаючи звіти про роботу місцевої адміністрації в пресі, відчуваєш не те що сум, а страх. Дуже шкода людей, які опинилися у безвиході – без помешкань, їжі, ліків тощо. А вирішення їхніх щоденних проблем і елементарного виживання залежить, в основному, від тих, хто сидить нині в Києві у затишних кабінетах і приймає рішення. А точніше – не поспішає їх приймати…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
