Третій тур третього сезону міжнародного змагання з перегонів роботів «Roborace» 2012/2013 відбувся у Чернівцях.
У ньому взяли участь 18 команд з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Києва, а також з Мінська і Бреста (Білорусь).
Про роботів, торгівлю і… метафізику спогадів
Організатор міжнародного чемпіонату — громадська організація “Асоціація Робототехніки» та Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Змагання проходило на третьому поверсі ТРЦ “DEPOt”.
Свого часу я закінчила кафедру математичних проблем управління і кібернетики матфаку ЧНУ.
Тому пропустити такі перегони роботів, звичайно, я не могла.
Тим більше, що головним його організатором був факультет комп’ютерних наук, а його нинішній декан, доктор ф.-м.наук, професор Федір Олексійович Сопронюк читав нам курс теорії автоматів.
Коли ж опинилася на третьому поверсі ТРЦ «DEPOt», раптом зрозуміла, що саме тут колись був головний виробничий корпус заводу «Електронмаш», де здійснювалася зборка, наладка, пайка блоків живлення, керуючих пристроїв ЕОМ. А тепер тут торгові ряди. Та іноді, як зараз, проводяться змагання з перегонів роботів. А колись таких роботів саме тут виготовляли.
Скажу чесно: в душу закрався сум і якесь подвійне відчуття від такої ось метафізики…
Що ж таке «Roborace»?
Команди-учасниці складаються з двох або більше осіб, одна з яких є капітаном. Кожна команда готує свого робота, взявши за основу готове шасі або ж розробивши його робота оснащують електроживленням, а також «інтелектом», який і керуватиме рухом машини: розпізнаватиме маршрут, обиратиме оптимальну швидкість та оминатиме перешкоди. Команди самостійно розробляють алгоритм роботи пристрою, обирають комплектуючі і проектують взаємодію цих підсистем, створюють друковані плати, монтують компоненти і створюють спеціальне програмне забезпечення для управління пристроєм.
Особливістю останнього сезону «Roborace» стало запровадження масового старту, відсутність технічних арбітрів і поява пітстопів (технічних зупинок) для команд, що зробило змагання більш динамічними та захопливими. Переможцем туру вважається та команда, якій знадобилося найменше часу для проходження траси.
«Хочу створити робоболід для українських доріг»
Цього разу перемогли всі три команди з Івано-Франківська:
TopNode, Robot-711, Topnode-2.
Поспілкувалася зі Степаном Стурком, який у перегонах був механіком. Степан – студент п’ятого курсу інституту менеджменту та економіки «Галицька Академія» Івано-Франківська, окрім роботів, займається музикою та волонтерством у соціальних службах.
– Степане, трикратна командна перемога для тебе – несподіванка чи результат упевненості?
– У перемозі робота «TopNode», який посів перше місце, не сумнівалися. Але трохи переживали, бо з досвіду знаємо, що білоруси здатні на сюрпризи. Тож ми чекали від них більшого. Тепер вони запевняють, що візьмуть реванш на наступних змаганнях у Франківську. Але ж і ми готуємося… А те, що всі наші роботи посіли призові місця, приємно здивувало.
– Хто, крім білорусів, був вашим головним суперником?
– Команда зі Львова «Фотоніка». Інші роботи не дуже нас «лякали», хоча щоразу з’являються нові робоболіди, які можуть здивувати.
– З Миколою Козленком і Мар’яном Федірком у команді ти давно? Чи склад команди змінюється?
– Таким є склад команди від її створення. Мар’ян – мій одногрупник, до того ж, ще й троюрідний племінник. А Микола Іванович – наш куратор, викладач, і саме він запропонував брати участь у таких змаганнях.
– Наскільки серйозне твоє захоплення створенням роботів? Маєш мрію?
– Хочу створити гідний робоболід у натуральний розмір, який зможе їздити нашими українськими дорогами. А для людей, які мають обмежені можливості й не можуть керувати автомобілем, такий робоболід – вихід, він без проблем доставить їх до місця призначення. Цього року я закінчую Академію, та участь у змаганнях братиму й надалі.
– Чи дороге це захоплення?
Як показав результат змагань у Чернівцях, вартість нашого робоболіда «TopNode-2» , який посів третє місце, коливається в межах 300-400 грн. А той, що переміг – «TopNode», обійшовся приблизно у 2 тис. грн. Не завжди те, що дорожче, означає краще.
– Що, крім роботів, тобі цікаве?
– Музика, мистецтво фотографії… Мені подобається подорожувати, тому не лише насолоджуюся змаганнями та роботами, але й знайомлюся з новими містами, їхніми пам’ятками. Звичайно, якщо вистачає часу…
Чернівчани: від глядачів – до учасників
У змаганнях брала також участь команда «W3 Force» Чернівецького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді. В її складі вихованці гуртка «Робототехніка» Олексій Івлев, Анатолій Банар – і Василь Михайлович Нагорний, тренер команди.
– Олексію, ти вперше на таких змаганнях. Твої враження?
– Це було надзвичайно! Буквально два роки тому я був на «Roborace» глядачем, а вже нині отримав можливість відчути адреналін, притаманний змаганням. Та і, взагалі, достатньо було факту, що я учасник міжнародних змагань!
– Що найбільше запам’яталося?
Напевне, емоції від того, що відбувалося на гонках.
– Чи стали конкуренти друзями?
– Стосовно конкуренції… так, звичайно, змагання потребують максимально позитивних результатів, але все це формальності, як на мене. Елемент змагання – лише стимул для самовдосконалення, головна мета – об’єднання молоді, зародження в ній бажання створювати щось, набувати безцінний досвід. Адже знання – це
сила.
– Як довго ви створювали свого робота, як його випробовували?
– Розробка почалася приблизно рік тому, але проект був призупинений через нестачу вільного часу. Наша команда планувала виступати ще торік, але все було перенесене на 2013-й. Випробували робота в ОЦНТТ під керівництвом В.М. Нагорного. Ми зробили власну тестову трасу для перевірки точності роботи датчиків. Звичайно, ми не могли цілком відтворити трасу змагань, але робот спочатку повільно, а потім все впевненіше пересувався чорними смугами.
– На змаганнях було багато ваших уболівальників. А хто ще вам допомагав?
– Скажімо, електронна плата була виготовлена з допомогою керівника радіогуртка Василя Григоровича Нікуліци. З механікою найкраще справляється Віктор Токарюк, керівник гуртка «Трасове автомоделювання». Все це не пройшло марно, адже ми багато чого навчилися у наших старших товаришів. І це стосується не тільки «Roborace», а й робототехніки взагалі.
Змагання завершилися. Залишається побажати учасникам змагань вдосконалювати свій хист і на промислових майданчиках…
Інколи це вдається. Про свої роботехнічні пригоди мені розповів Юрій Галін, капітан команди факультету комп’ютерних наук ЧНУ і чемпіон міжнародного конкурсу з робототехніки «Earth Rover 2011», який після закінчення ЧНУ організував з товаришем ІТ-фирму…
Але про це – в наступному числі газети.
Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора.
Фотозвіт змагання за посиланням – https://versii.cv.ua/pohlyad/vid-slova-pro-robota-do-robototehniki-ta-peregoniv-robotiv/20924.html
