Споживацтво – явище дуже агресивне. Тож хто кого: воно нас знищить чи ми – його? Я схиляюсь до першого. Бо всі ми, без винятку, – споживачі, а життя людини – це низка покупок. Так, принаймні, стверджують профі з цього питання.
Спочатку ми купуємо кваліфікованого акушер-гінеколога для дружини та новонародженого, потім – путівки до дитсадка та престижної гімназії, відтак – до вишу. А ще – машину, квартиру, дачу, дружину/чоловіка, посаду і – речі, речі, речі.
Кожного разу новіші, дорожчі, престижніші. Таким є життєвий шлях сучасної людини – у цьому вас і весь оточуючий світ не без успіху переконують спеціалісти з брендінгу.
Хоча інтелектуали, які серед них зустрічаються доволі часто, самі з огидою беруть до рук глянцеві журнали. Та попри це вважають їх вершиною мистецтва. Того мистецтва, яке зомбує та перепрограмовує людей на потрібне не їм, а тому, хто на цьому заробляє мільйони та мільярди.
Саме тому споживацтво поглинуло сучасний світ, вважає Володимир КОВАЛЬОВ, доцент кафедри психології педагогічного факультету ЧНУ, який започаткував такий цікавий напрямок у психології як провінціалізм.
Але про хибну ідеологію споживацтва сьогодні говорять не досить часто. І Володимир Іванович вирішив поправити ситуацію, зібравши у кав’ярні «Української книги» за своєрідним круглим столом тих, кому ця тема не байдужа і хто усвідомлює, що аналогом піднесено-звабливого слова гламур є банальне міщанство. І доки чернівецька інтелігенція не вимерла як мамонти, п. Ковальов збирається проводити її зустрічі. Бо в черзі на зникнення вона вже, на жаль, стоїть. Не дарма ж елітою держави вже визнають успішних дилерів і комерсантів, клоунів шоу-бізнесу та спекулянтів, а зовсім не тах, хто насправді заслуговує такої назви. Про це, до речі, теж говорилося за горнятком кави.
Але, як на мене, дискусія закінчилася сумно, бо безрезультатно. Інтелігенція, як мені бачиться, програє цю війну. І на людство чекає попереду лише хаос. Адже воно не відмовиться від машин і комп’ютерів. І до печер ніхто не повернеться. Некомфортно там: темно, якщо без електрики, холодно та волого, коли без опалення. Але призупинити регресивний процес споживацтва нам усім ще під силу. Треба тільки трохи розкинути мізками й зрозуміти, нарешті, що технократичне суспільство, якщо воно не обмежить свої нездорові апетити, приречене…
