Василь Гринюк, заступник головного редактора газети «Молодий буковинець»
Народився я у горах, на Франківщині. З хлопцями ходив маланкувати – завжди на гуцула перебирався. По мені впізнавали нашу ватагу, бо всі були у масках, а я – без. Вдягався у гуцульський одяг, грав на гармошці і мусив, звісно, танцювати. Танці – то є файна штука! Це я люблю! Може, і став би хореографом, якби склалося…
З шостого класу почав дописувати до районної газети «Радянська Верховина». Старший товариш писав туди, то я й собі подумав: маю таку бібліотеку, книжки різні збирав, газети, чому би не спробувати?!
Маю чимало новел – хороших, але не до кінця дописаних, – хотів би їх видати. Роки займався кримінальними розслідуваннями – от би зібрати та видати суто журналістську книжку! Назвав би її «Кам’яна багачка» – це я писав про жінку, голову колгоспу в Путильському районі: люди на неї плакалися. Після мого матеріалу вона пішла у баптисти: дуже вже вразив її мій матеріал про неї… Або «ЧП районного масштабу» – був у мене такий матеріал про секретаря одного з райкомів партії на Буковині. Його син грозився мене застрелити. Але потім той синок спився, став якийсь такий бомж…
Василь Гринюк, балетмейстер Чернівецького муздрамтеатру ім. Ольги Кобилянської
Мені здається, бути правдивим журналістом в нашій країні важко. Я у своїй професії відстоюю власну позицію, бо інакше просто не досягаєш результату, а в журналістиці… мабуть, мені було би не дуже солодко. Бо бачу: багато правдивих журналістів мають через це багато проблем у житті. Я б журналістику не обрав – але тільки через те, що знаю, що з нею б мучився б …
Я провчився рік на хоровому відділенні. Але жив на квартирі з хлопцями-хореографами. На їхньому курсі вчилися 7 дівчат і 6 хлопців. Тобто, їм не вистачало ще одного хлопця до пари. Тож мене попросили з нею танцювати…
Хотілося б при драмтеатрі зробити «Театр танцю». Я люблю постановки з сюжетом, кількахвилинні вистави – тільки у хореографії. Половина роботи тут йде через внутрішні монологи, через акторську майстерність. Театральний хореограф – він інший, ніж філармонійний. Бо я працював і артистом балету філармонії: зазвичай там накатана програма, ти володієш певною технікою, тож відточуєш звичні постановки. В театрі ж ти весь час працюєш в різних стилях, актори балету мають багато тексту у виставах, грають багато ролей…
