Твердження регіоналів про те, що на Євромайдані «зібрався самий молодняк, який хоче мати безвізовий проїзд до Європи», не витримує критики. Воно брехливе, як і вся нинішня державна політика. Справжнім поштовхом до революційних подій, які охопили Україну, стало жорстоке побиття людей у Києві в ніч на 30 листопада. Саме це привело на київський Євромайдан 70% його учасників. А ще більше – 80% – вимагають від влади звільнити заарештованих раніше учасників мирних акцій, припинити репресії та відправити уряд у відставку.
Серед головних мотивів протестувальників – прагнення змінити життя в Україні. Таким є результат опитування, яке 7-8 грудня провели на Майдані експерти Київського міжнародного інституту соціології і Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». На підставі його науковці зробили три висновки:
Євромайдан аполітичний, бо лише 5% вийшли на нього у відповідь на заклик опозиції;
він більш суворий, ніж Помаранчевий,
а ще він об’єднав Схід і Захід, бо на нього вийшли люди з усієї України.
Підсумовуючи результати створення портрету Євромайдану, Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демоктратичні ініціативи», зазначила його народний характер.
Дехто з політичних експертів узагалі вважає, що на Євромайдані народилася нова українська нація. Та без перебільшення можна сказати, що перші серйозні кроки до створення громадянського суспільства зроблені: такими як були, ми вже ніколи не будемо. Про це засвідчує той факт, що 92 відсотки учасників Євромайдану не належать ні до політичних партій, ні до громадських організацій.
…Утім, мене насторожує… певне дежавю. Той, хто добре знає історію Україні, підтвердить, що подібне час від часу відбувалося в нашій державі. Варто було створитися неймовірно позитивній для України ситуації, як одразу ж втручався «старший брат» і визволяв українців від… непотрібної їм незалежності.
Якщо подібний сценарій можливий сьогодні, то лише через слабкість опозиції.
Пригадую, як мене вразила точка зору одного відомого англійського політичного журналіста, висловлена ще на світанку нинішньої української Незалежності. Після певних дискусій він, з подивом та цікавістю глянувши на мене, спитав: «Невже ви думаєте, що комусь потрібна ще одна сильна держава в центрі Європи?» Створення ж невеличкої української резервації на західних землях багатьох задовольнило б. Утім, не хочеться говорити й думати про погане. Адже наші думки теж програмують майбутнє.
А вчора серед останніх чернівецьких новин на Укрнеті навіть згадки не було про майдан…
Людмила ЧЕРЕДАРИК
