Євромайдан часто порівнюють із подіями Помаранчевої революції, хоча насправді єдине, що їх об’єднує – це те, що влада і тоді і зараз «дістала» людей своєю брехнею й порожніми обіцянками.
Які ж відмінності між ними? По-перше, опозиція погано організована.
По-друге, на Євромайдані багато рішучої молоді, готової йти до кінця. І це лякає. Причому, як опозицію, так і владу.
По-третє, відпрацьовується новий формат мітингів, який полягає у залученні максимальної кількості людей.
Як розвиватимуться події далі? Маю два прогнози – оптимістичний і песимістичний. Оптимістичний прогноз, як не дивно, буде песимістичним для тих студентів, що стоять зараз на Майдані, – це відставка уряду. На жаль, імпічменту не буде, оскільки не існує процедури імпічменту. Та й для цього на Майдані має бути принаймні удвічі більше людей. Крім того, підтримку всім цим подіям та неорганізованій опозиції мають надати військові, чого на сьогодні немає.
Гірше буде, якщо стягнуть внутрішні війська і проллється кров. Тоді ми, звісно ж, потрапимо в міжнародну ізоляцію. Якщо конфлікт буде розвиватися далі, це призведе до сильної протидії як у радикально налаштованих регіонах – Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областях, так і в проросійських – Донецьку, Криму, Луганську.
Найбільший результат, якого можна добитися – це усунення влади. Але що буде далі? Чи готова опозиція, яка взяла на себе відповідальність за Майдан, йти до кінця?
Ігор БАБЮК, політолог
