Останні років шість буковинське село Мамаївці на Кіцманщині на один-два весняні тижні стає місцем паломництва безлічі шанувальників природної краси. Родина місцевого підприємця засаджує ціле поле – не городиною, а квітами. Різнобарвними, різноформними, різнопелюстковими. А в буковинців і гостей краю починається тюльпаноманія.
Так Олександр та Мирослава Стратійчуки перетворюють власний бізнес – непростий, затратний і ризикований – на насолоду. Цілком безкоштовну для милувальників красою.
Тюльпани потрапили до Мамаївців із Голландії – звідки ж іще? Далекого 2000-го, коли з роботою в Україні було сутужно, Олександр з друзями зібрався шукати заробітчанського щастя за кордоном. Будівельники за досвідом роботи, думали про Канаду або Нідерланди. Потрапити пощастило до Країни тюльпанів – квітникарями. Олександрові нова справа припала до душі, пізніше до нього приїхала дружина. А потім вирішили вирощувати квіти вдома. Сьогодні це вже родинний бізнес із більше як 40 сортами тюльпанів. Висаджують їх заради цибулин, які, власне, і є засобом основного прибутку. А квіти, краса – це наче «побічний продукт». І родина щедро ділиться ним з гостями з усіх усюд: дивіться, милуйтеся, грошей за це ніхто не вимагає. Просять тільки не топтати тендітні рослини і землю навколо. Хоча і до цього прохання «екскурсанти» іноді не дослухаються.
Коли наші кореспонденти о пів на дев’яту ранку розшукали тюльпанове поле, там батьки Мирослави щойно «здали вахту» її племінниці Аліні. Вони чергували тут уночі. Аліна зізнається, що з дитинства любить квіти і дуже раділа, коли на свята тітка Мирослава створювала величезні букети з кількох десятків тюльпанів. Тепер, коли тюльпанами займається сама, більше почала любити троянди –мабуть, уже «скуштувала», які гіркі тюльпанові цибулинки, та не відчула ще трояндових колючок, Нічні чергування – це вимушений захід. Як це не прикро, а в Україні – крадуть. Крадуть цибулини тюльпанів: просто приходять вночі і викопують. Одного разу навіть удалося впіймати «мисливицю за тюльпанами» – односельчанку, небідну жінку. Яка могла б ті цибулини купити. Чи, зрештою, попросити… «В Голландії не крадуть», – констатує Олександр. Чому крадуть у нас? – «Бо немає поваги одне до одного», міркує. Куди поділася та повага і навіть самопожертва, що проявилися, коли люди стояли одне за одного на Майдані? – припускає, що частина людей досі не зрозуміла, що ж там відбувалося…
Олександр любить квіти. І не тільки тюльпани: «Гіацинти, крокуси, піони люблю. Нарцисів біля хати висаджую досить багато». Біля хати в нього – теплиці. Не надто великі, але такі, що дозволяють вести бізнес. Зі сплатою усіх податків, які вимагає держава. Олександр вважає, що вони завеликі, але платить. Цього року сподівається хоча б «вийти на нулі». З теплиць тюльпани продаються на букети. Але ситуація в державі, коли більшості почасти не до краси, стрибки курсу валют – усе це не йде на користь квітковому бізнесу. А він і без зовнішніх подразників затратний: підживлення, добрива, хімія, оренда землі, обслуговування посадкової машини, мотоблоку, тепличного міні-трактора (добре хоч техніка власна). Та все одно Стратійчуки щороку висаджують квіти, а вся родина – від батьків до 19-річного сина – допомагає їх доглядати.
Тож поки триває «час пік» тюльпанової краси на Буковині, є поштовх думати про немеркантильне й нематеріальне – красу, яка врятує світ.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
