Сергій КРАВЧУК, кандидат меднаук, доцент кафедри онкології та радіології Буковинського державного медуніверситету написав це дослідження ще 9 місяців тому. Інформація про корононавірус, яка з’явилася протягом цього періоду, підтверджує написане буковинським медиком.
Механізм народження нового організму приблизно однаковий в усіх живих істот – це відтворення подібного до себе, бажано у якомога більшій кількості. Загалом життя з’явилось на Землі тоді, коли перші біомолекули почали ділитись і відтворювати самих себе знову і знову. Ці біомолекули дали початок нуклеїновим кислотам ДНК і РНК. Щоби живий організм краще пристосовувався до змінних умов навколишнього середовища, його молекули ДНК неодмінно мають змінюватись, щоби кожне наступне покоління продукувало такий набір білків, який допоможе йому вижити і успішно відтворитись. Клітини багатоклітинних організмів зазвичай обмінюються між собою спадковою інформацією під час зачаття нового організму. Але невеликі ділянки ДНК і РНК переносять від одних організмів до інших також і віруси. Віруси мають дуже просту будову – це нуклеінова кислота під білковою оболонкою. Віруси – паразити, вони, використовуючи клітину господаря, відтворюються у великій кількості, що призводить до загибелі клітини. Але буває, що вірус вбудовується у ДНК і РНК організму господаря й існує так, щоби почати реплікацію пізніше. Таким чином, у природі всі живі організми взаємопов’язані, віруси не тільки самі діляться і відтворюються, але й викликають мутації спадкового апарату клітин господаря. Віруси також мутують, обмінюючись один з одним різними послідовностями ДНК і РНК, використовуючи господарські ресурси нуклеінових кислот. Мутації призводять до появи нових вірусів і організмів з незвичайними властивостями, що частіше призводить до загибелі, але інколи допомагають йому краще ділитися, що призводить до появи нового штаму вірусу. У багатоклітинних живих організмів процес появи нового виду, що називається еволюцією, зазвичай довгий і розтягується на роки. У вірусів і мікробів еволюція відбувається швидше.
Щоби не чекати довго на появу організмів з необхідними властивостями, люди навчилися швидко змінювали їх спадковий апарат за допомогою генної інженерії, беручи необхідні компоненти з потрібними властивостями від різних організмів, комбінуючи їх і створюючи тим самим генно-модифіковані організми (ГМО). Інструментом генної інженерії є так звані «вектори» на основі ретровірусів, які переносять відрізки ДНК між різними живими організмами, які формують т.зв. «рекомбінантну структуру». Перша рекомбінантна молекула ДНК, що складалась з фрагменту ДНК вірусу і бактеріофагу з опероном кишкової палички була створена 1972 року. Відтоді вставити чи поміняти будь-яку послідовність ДНК чи РНК в клітині не є проблемою. ГМО-їжа зараз широко розповсюджена і складає значну частку продуктів, які ми споживаємо. Вона не являє небезпеки, тому що після споживання розкладається на елементарні складові частини, що засвоюються людиною так, як і їжа з інших генетично чужорідних для людини організмів.
Створити геномодифікований вірус набагато простіше, ніж бактерію чи рослину, тому що вірус являє собою молекулу РНК чи ДНК, що вкрита жировою чи білковою оболонкою. Можна навіть не брати за основу природні віруси, а зібрати повністю штучний вірус. Якщо для багатоклітинного організму доволі важко поміняти генетичну інформацію в усіх клітинах, наприклад, для лікування спадкових хвороб, то у мікробах та вірусах такої проблеми не існує. Це може робити будь-яка лабораторія з виробництва ГМО. Ба більше, саме за допомогою ГМО-вірусів, зокрема ретровірусів, можна змінити послідовності ДНК в організмі людини, що зараз використовується для лікування спадкових хвороб.
У 1981 році з’явились перші медичні статті про появу незвичних захворювань у гомосексуальних чоловіків, які викликались патогенним різновидом ретровірусу – вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). З часом з’ясувались 2 основні різновиди цього ретровірусу – ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Вірус ВІЛ-1 походить від вірусів імунодефіциту одних мавп – чорномордих шимпанзе, а ВІЛ-2 походить від вірусів імунодефіциту інших мавп – мангабеїв і вузьконосих мавп. Тобто чомусь різновиди вірусу від 2 різних видів мавп з’явились не через 10-20 років, а одночасно. Обидва ці віруси з’явились доволі швидко після відкриття науковцями інструменту генетичної рекомбінації за допомогою тих же самих ретровірусів.
У цьому місці цілком доречним буде запитання: чому і кому закортіло створити смертельно небезпечні віруси, що наносять значної шкоди людям, а потенційно можуть навіть знищити людство? Хоча у розвинених країнах світу, які мають у своєму арсеналі зброю масового ураження, є військові вірусологічні лабораторії, проте навряд чи генерали зацікавлені у розробці нових штамів бактерій і вірусів, що не є високоточною зброєю і можуть стати небезпечними для власної армії і населення. А серед груп маніакальних фанатиків, які мають достатньо сильне бажання знищити людство, або його більшу частину, можна виділити дві найпотужніші. Обидві вони мають достатньо ресурсів для створення смертельних штамів вірусів і інформаційного прикриття їхнього застосування.
Велика релігійна секта Хабад, яка має значний вплив на президентів США та Росії, у кінці 1980-х проголосила, що відповідальність за прихід Месії (Машіаха) лежить на усіх. Іншими словами, вони мають досягати цього приходу. Пізніше було сказано, що Машіах уже прийшов, тому настав час спокути гріхів. Взагалі, догмою для усіх монотеїстичних релігій (християнство, мусульманство, іудаїзм) є те, що наше життя на Землі тимчасове, а вічне існування можливе лише після смерті людини. В інтерпретації служителів секти Хабад сортування людей на праведних і неправедних відбудеться тільки після приходу Месії. Просто зараз фанатики хасидської секти Хабад масово заражають одне одного коронавірусом під час спільних вечірок, похорон та інших масових заходів у місті Нью-Йорк(США), місті Бней-Брак (Ізраіль), прибувають паломниками до інших країни, зокрема до Умані (Україна), де відмовляються лікуватись і помирають. Цілком можливо, що ця секта вирішила самостійно наблизити і створити усі передумови до приходу Месії, що, за їхнім ученням, повинно супроводжуватись великими катаклізмами. Значно запізнілу реакцію по введенню карантинних заходів президентів США і Росії можна пояснити впливом на них хабадників, що за їхніми переконаннями має збільшити кількість заражених і наблизити кінець світу.
Інша впливова у США й у всьому світі група – це ілюмінати (від лат. illuminatus – просвітлений, освічений). Їхня основна мета – це просвітлення людей. Але деякі з найбільш фанатично просвітлених хочуть ще й «повернути світ у початковий стан, з якого виникли темінь і світло». Вони вважають, що людей на Землі забагато і поки вони не занадто спаскудили природу, їхню кількість необхідно зменшити разів у 100, хоча б до 100 мільйонів, повернувши тим самим людство до старих «добрих часів». Символом ілюмінатів є «Всевидюче око» над пірамідою, яке можна побачити на зворотньому боці долара і на Великій печатці США.
Вірогідно була навіть кооперація цих екстремістських груп, інтереси яких частково співпадали.
Ядерна зброя не може ефективно виконати функцію значного зниження кількості людей, тому що після її застосування залишається значне радіоактивне зараження, що є згубним для живої природи і зробить некомфортним подальше життя на Землі людей, які вижили. І навіть при одночасному застосуванні арсеналів усіх країн, за розрахунками вчених, знищить лише декілька сотень мільйонів людей на 2 континентах, причому в основному тільки в Євразії та Америці. Тому більш ефективним, з точки зору цих фанатиків, може бути певний штам вірусу, який буде вибірково смертельним лише для одного біологічного виду на Землі – людини. У цьому місці академічно правильним було написати повну назву біологічного виду з двох слів – «людина розумна», але з огляду на вищевикладене колективний розум деяких груп людей треба піддати сумніву.
ВІЛ має унікальні патогенні властивості – він уражає власну захисну імунну систему людини, тому незворотньо призводить до її загибелі. У неактивному стані він вмонтовується у ДНК клітин людини-вірусоносія, звідки його елімінувати нереально, хоча такі спроби і робляться. Тоді людина-вірусоносій живе доволі тривалий термін і продовжує розповсюджувати вірус. Це є важливим для патогенності вірусу, бо якщо уражена ним людина швидко помре, то вона не встигне передати вірус іншим людям. Сучасна терапія ВІЛ-СНІДу спрямована на якнайдовше стримування вірусу і запобігання його переходу з латентного в активний стан. Досі створення вакцини проти ВІЛ є неможливим.
Проте, з точки зору ефективності, обидві модифікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2 виявились недостатньо патогенними. Вони передаються занадто обмежено, тільки через тісний контакт статевим шляхом та через ін’єкції. Люди в усьому світі зуміли значно загальмувати швидке розповсюдження цього смертельного вірусу, застосовуючи різноманітні засоби запобігання та захисту. Хоча в Україні і в сусідній Росії розповсюдження ВІЛ-СНІДу має загрозливі перспективи, особливо за наявності супровідної соціальної проблеми – наркоманії, що також має тенденцію до поширення.
Таким чином, вірогідній групі людоненависних фанатиків радикально знищити, чи хоча би значно зменшити кількість людей за допомогою вірусу ВІЛ не вдалося. Подальші пошуки були спрямовані на виявлення найбільш патогенних природних штамів вірусів в історії людства, подальшу їх модифікацію і рекомбінацію з іншими штамами. Деякі з цих штамів повністю щезли, тому що усі заражені ним люди давно померли і розклалися, а вірус зруйнувався.
Штам смертельного вірусу «іспанського грипу» H1N1, що винищив сотні мільйоні людей в усьому світі, у 1997 році знайшли у вічній мерзлоті Аляски, де у 1918 році загинули 72 з 80 мешканців містечка Бревіг-Мішн. Зразки трупів передали в Інститут молекулярної патології армії США (AFIP). Це дозволило у 2002 році відтворити генну структуру вірусу «іспанки» H1N1. Незабаром, у 2009 році виник спалах так званого «свинячого грипу» викликаний штамом вірусу A/H1N1. Згідно супровідної інформаційної кампанії у провідних світових ЗМІ, цей грип виник на свинячій фермі у Мексиці. При цьому мало кому відомо, що Всесвітня організація з охорони здоров’я тварин тоді одразу офіційно повідомила, що свині не винні, тому що «епідемічне поширення вірусу цього штаму серед свиней встановити не вдалося».
Наприкінці 2009 року свинячий грип вперше з’явився в Україні. Як тоді писали місцеві газети, перші хворі підчепили цей вірус на автовокзалі Тернополя. Світові й українські ЗМІ почали широко рекламувати панацею від цього грипу – препарат таміфлю, який тоді закупили у великих кількостях, але насьогодні він визнаний неефективним. Як й у 1918 році, коли «іспанка» винищила багато мешканців західної Європи і не надто зачепила Україну, 2009 року українці, як завжди, рятувалися цибулею і часником, ціни на які зросли тоді у декілька разів. Навіть без застосування занадто суворих карантинних заходів в Україні вдалося запобігти поширенню епідемії. Тоді більшість лікарів ще чітко усвідомлювали, що у разі застуди вдома не можна використовувати жарознижуючі препарати, тому що підвищення температури тіла є захисною реакцією, що вбиває віруси і посилює імунний захист організму. Про це населенню не втомлювались часто нагадувати усі лікарі, у тому числі, наприклад, головний інфекціоніст України, академік М.Андрейчин.
Знання з часом не тільки набуваються, але й, на жаль, втрачаються. Сьогодні від лікарів часто можна почути про необхідність застосування жарознижуючих препаратів, бо так написано у західних і в українських, скопійованих із західних, протоколах лікування. А цибуля та часник не мають доказової ефективності. Проте саме зараз, під час пандемії коронавірусу, західні протоколи лікування показали свою повну безпорадність, як і у випадку «іспанського грипу» 1918 року, коли німецькі, іспанські, французькі, англійські та американські лікарі виписували хворим аспірин у кінських дозах, що призводило до їх загибелі, часто через кровотечі. Так і тепер, вживання під час домашнього лікування, чи в лікарні рекомендованого для збивання навіть незначної температури парацетамолу не тільки частіше викликає ускладнення пневмонією, але й уражає печінку і статистично збільшує кількість летальних випадків.
Зараз грип штаму A/H1N1 вже не є таким загрозливим як у 2009 році, коли він також викликав паніку та всесвітній економічний спад. Проти нього є вакцина і він входить до складу звичайних штамів сезонних грипів. З великими втратами, але епідемія грипу A/H1N1 людством була успішно пережита. До цього грипу у більшості людей сформувався імунітет. Цей напрямок виявився безперспективним. Було поставлено завдання створити такий вірус, який був би дуже заразним, легко передавався від людини до людини і водночас знижував імунітет, що призводило би до загибелі більшої кількості людей. За основу були взяті 2 віруси: 1) коронавірус, що є одним з багатьох розповсюджених у людській популяції штамів ГРВІ, який легко уражає людину, і 2) ВІЛ, що ефективно знижує імунітет і проти якого неможливо створити вакцину, тому що цей вірус у сплячому стані вбудований у ДНК людини і його не можна зруйнувати, без неминучої загибелі клітини й усього організму.
У 2002 році на півдні Китаю з’явився коронавірус, що викликав тяжкий респіраторний синдром, SARS-CoV (англ. Severe acute respiratory syndrome coronavirus). Він викликав лихоманку, кашель, головний біль, зниження імунітету, падіння рівню лімфоцитів. Приблизно у 25% пацієнтів хвороба протікала важко і прогресувала у гострий респіраторний дистрес-синдром. Найчастіше це відбувалося у людей віком за 50 років або при наявності хронічних захворювань, включаючи діабет, хронічний гепатит і захворювання серця. Тобто він мав ті ж самі прояви хвороби, що і зараз. З понад 8 тисяч хворих загинуло близько 10%. Китайці жорсткими карантинними заходами придушили розвиток епідемії, але з американським бізнесменом вірус потрапив до сусіднього В’єтнаму. Тоді на запит лікарні в Ханої відгукнувся італійський доктор Карло Урбані, який одразу наполіг на жорстких карантинних заходах і пізніше сам загинув. На основі цієї історії у 2011 році був знятий фільм «Зараження», який тільки зараз став вельми популярним.
У тому фільмі, як і у ЗМІ тоді одразу була висунута версія про те, що хвороба передалася від кажанів. Хоча відповідальні видання про це ніколи з упевненістю не писали. Навіть зараз у статті з Вікіпедії про коронавірус SARS-CoV написано розпливчасто, з використанням таких терміни: «вважається», що збудник передався від кажанів, і «є вірогідність», що він виник внаслідок рекомбінації вірусів між різними видами кажанів. Тоді вірус SARS-CoV був знайдений у мокроті, нирках, легенях, мазках з верхніх дихальних шляхів. Вже тоді у коронавірусі були присутні нуклеотидні вставки з ретровірусу ВІЛ, тому що він знищував імунні клітини людини, що призводило до падіння рівнів лімфоцитів та лейкоцитів в аналізах крові і до великої летальності.
Основними недоліками вірусу, з точку зору розробників, як не дивно, стали: 1) значна летальність, що призводила до занадто швидкої загибелі людей-вірусоносіїв, що не давало змоги вірусу широко розповсюджуватись; 2) недостатня контагіозність; 3) недостатня кількість шляхів зараження і поширення вірусу від людини до людини. Було би непоганим для підвищення контагіозності вірусу, щоби він поширювався фекально-оральним шляхом, а також щоби він довше залишався живим і активним, не руйнуючись на відкритих контактних поверхнях.
Це було доволі важко зробити, але протягом наступних 17 років такий Супервірус був створений. Він отримав багато чіпких білкових рецепторів на своїй поверхні, завдяки чому міг уражати не тільки дихальну й імунну системи, але й серцево-судинну та центральну нервову систему, печінку, нирки, шлунково-кишковий тракт, а коли потрапляв на шкіру людини, а потім на слизові оболонки рота і носа, міцно чіплявся за поверхневі клітини, а потім проникав у них і починав свою реплікацію. Наразі білкові рецептори коронавірусу SARS-CoV-2 учетверо сильніше прикріплюються до клітин людини, ніж у його попередньої модифікації SARS-CoV. Велика контагіозність вірусу SARS-CoV-2 обумовлює те, що від людей ним заражаються навіть домашні тварини – собаки та кішки.
Він передається від людини до людини усіма можливими способами передачі: повітряно-крапельним, фекально-оральним, контактним, статевим і ін’єкційним. Після зараження і навіть після клінічного виліковування на вигляд здорова людина без видимих ознак захворювання протягом доволі великого проміжку часу є активним вірусоносієм, що дозволяє інфікувати якомога більшу кількість людей.
Коли Супервірус був готовий до застосування, задля операції прикриття була створена міжнародна кооперація з науково-дослідницьких центрів у різних державах (США, Китай, Швейцарія). Ця корпорація створювала химерні віруси, заради підготовки правдоподібної легенди про передачу коронавірусу від кажанів до людини. Інформація про це у 2015 році потрапила у відкритий доступ.
Зараження місцевих жителів лабораторним коронавірусом SARS-CoV-2 була здійснена у жовтні 2019 року під час міжнародних військових змагань в Ухані, куди приїхали багато військових з усього світу, у тому числі з США. Про це нещодавно публічно заявив співробітник МЗС Китаю. Вже у листопаді 2019 року з’явився перший офіційний хворий на COVID-19 – так званий «нульовий пацієнт».
У Китай вірус могли привезти не тільки американські, але й російські військові, які теж брали участь у цих змаганнях. Цікаво, що якраз напередодні у російській лабораторії під Новосибірськом 16 вересня 2019 року стався потужний вибух, який вірогідно знищив усі сліди виробництва коронавірусу. Ця лабораторія працює з усіма найнебезпечнішими вірусами світу і зветься Державний науковий центр вірусології і біотехнології «Вектор», тобто так, як і головний інструмент створення ГМО. І вони вже давно працюють з геномодифікованими вірусами.
Завчасно піднята потужна пропагандистська компанія з чисельними фотографіями брудних закутків ринку морепродуктів в Ухані швидко переконали суспільство, що у появі цього вірусу винні кажани, панголіни та інші китайські звірятка, особливо якщо їх їсти сирими. На інші наукові публікації, які свідчить про те, що кажани не винні, а цей вірус вже давно передається виключно від людини до людини ніхто не звертає уваги.
Зараз усі інші версії походження вірусу, крім оприлюднених з самого початку, апріорі вважаються не науковими, не солідними і конспірологічними. Після появи лише однієї публікації незалежних індійських вчених про те, що вони знайшли у коронавірусі як мінімум 4 вставки від вірусу ВІЛ, їх відразу затаврували ганьбою, стверджуючи, що ці вставки вже давно є у коронавірусі кажанів, наводячи у приклад той «химерний» коронавірус кажанів, що був спеціально створений у 2015 році в ході операції прикриття.
Досі ніхто не звертає увагу на те, що цей вірус поводить себе не тільки як звичайний ГРВІ-коронавірус, але й частково як вірус ВІЛ-СНІДу, тому що вражає лімфоцити і лейкоцити. Лише зверніть увагу на зовнішній вигляд ніби зовсім різних типів вірусів. На фото під електронним мікроскопом коронавірус SARS-CoV-2 і ВІЛ-1 тіла вірусів і їхні корони виглядають подібними.
Вірус HIV-1
Вірус SARS-CoV-2
Ще одне, що робить подібним цей суперкоронавірус на ВІЛ, є те, що він може стати хронічним захворюванням.
Цікаво, що коронавірус SARS-CoV-2 має 2 основних різновиди: більш заразний і розповсюджений штам L і менш заразний штам S . Можливо, у зв’язку з тим, що вони були створеними з самого початку зі своїх основних прототипів – сильнішого штаму ВІЛ-1 і менш патогенного ВІЛ-2. Вірогідно, що це необхідно для синергії та підтримування у людській популяції основного генотипу цих вірусів.
Збільшення вірулентності коронавірусу робить його здатним уражати органи травної системи. Вірус знаходять й у шлунково-кишковому тракті та у стічних водах міст: він викликає діарею, виділяється з фекаліями, уражає печінку (підвищує рівні АЛТ, АСТ). Тому зараження може також передаватися з їжею та водою.
Можливість проникнення через гематоенцефалічний бар’єр Суперкоронавірусом супроводжується феноменом пригнічення серцево-судинного і дихального центрів. Одним з перших симптомів є втрата нюху, тому що нюхові цибулини розміщені найближче до слизової оболонки порожнини носа. Хворі відчувають слабкість, вони не тільки не можуть, але й не хочуть дихати. Багато з них, особливо старшого віку, просто перестають дихати уві сні, тихо задихаються і помирають. Після ураження певних відділів головного мозку гени коронавірусу вірогідно зможуть вмонтовуватись у гени клітин, подібно до вірусу герпеса, що дозволить вірусу персистувати у центральній нервовій системі у неактивному стані.
Повертаючись до сьогоднішньої ситуації в Україні з жорстким карантином, поступовим наростанням паніки й економічних негараздів, необхідно усвідомлювати, що у будь-якому випадку панікувати не варто, тим більше не варто впадати у відчай. Не такий страшний чорт, як його малюють. По-перше, вже наближається тепла і сонячна погода, яка некомфортна для будь-якого патогенного вірусу, який передається повітряно-крапельним шляхом і тому боїться тепла, сонця і провітрювання приміщень. По- друге, усім важкохворим у лікуванні неодмінно допоможуть кваліфіковані українські лікарі. А хворим з легкими проявами хвороби не слід нехтувати народними способами лікування. Цибулю, часник, сало і теплі чаї з травами українці завжди з успіхом застосовували у профілактиці і лікуванні застуди. Є всі підставі вважати їх ефективними і зараз, незважаючи на активний супротив т.зв. західної медичної школи, яка через фармакологічні компанії виділяє кошти тільки на докази ефективності тих засобів, які можна купити в аптеці. Європейська медицина, яка веде свій родовід ще від середньовічних алхіміків, наразі продовжує шукати свій філософський камінь і різні хімічні сполуки, пропонуючи зараз у якості лікування коронавірусу протималярійні (нині уже від них відмовились)і протиревматичні пігулки.
Багато хто забув, а дехто навіть і не знайомий з тими народними засобами, які застосовували ще наші батьки й які досі з успіхом практикує східна китайська медицина. Їх також можна застосовувати, попередньо заглянувши в інтернет з приводу того, як у випадку застуди треба правильно парити ноги (це викликає підвищення температури, що безпосередньо фізично знищує віруси і водночас підвищує імунітет), дихати над розпареною картоплею, ставити банки, заварювати чай з малиною, пити тепле молоко з медом тощо.
І насамкінець нагадаю про вже перевірені часом рятівні горілчано-содові інгаляції. Розповідь про те, як їх робити, є на моїй сторінці фейсбук та у газеті «Версії» і на цьому сайті. Користуючись ними, ніхто з моєї родини, друзів і колег не захворів на Covid-19.
Сергій КРАВЧУК, кандидат меднаук, доцент кафедри онкології та радіології Буковинського державного медуніверситету
