VI конкурс «Красуня та лицар на візку» відбудеться 31 березня о 17.00 в театрі ім. О. Кобилянської
Не пропустіть цього унікального дійства! Ви познайомитеся з особистостями великої душі та звитяжного духу, які наперекір долі зуміли стати Людьми з великої літери. У них є чому вчитися. Бодай сміливості – вийти на загал…
В імпрезі беруть участь 10 конкурсантів. Напередодні вони заповнювали анкету з 10-ти питань. Ось окремі їхні відповіді:
В імпрезі беруть участь 10 конкурсантів. Напередодні вони заповнювали анкету з 10-ти питань. Ось окремі їхні відповіді:
– Чи вірите у дива?
Петро ТХОРУК, 25 років, Глибоцький район: – Вірю. Найбільшим дивом є людська допомога.
Людмила СКІПОР, 27 років, Сторожинецький район: – Так, бо те, що я потрапила на конкурс «Красуня та легінь на візку» – вже диво. Саме це повернуло мене до життя. Я зрозуміла, яке воно прекрасне. Бо відчула – я ще жива і ще потрібна людям!
Іван ШЕНДРО, 20 років, Вижницький район: – Для мене чудо, що я дожив до цих років без матері, яка залишила нас із батьком-інвалідом, коли мені було 8 років; і що нарешті відчув материнську ласку (це так незвично і прекрасно!..) від п. Марії Кирилюк, яка возила мене до Євпаторії на міжнародний молодіжний форум. Я побачив шматочок іншого світу…
Євген МУРАВЕЙНИК, 43 роки, Чернівці: – Неймовірним дивом, яке змінило моє життя на краще, стало народження дитини.
– Чи вважаєте себе сміливою людиною?
Марія НІКІТІНА, 21 рік, Вижницький район: – Певною мірою. Бо я почала без супроводу подорожувати. Було страшно. Але мені сподобалося.
Олександр ЗАГАРІЯ, 43 роки, Кіцманський район: – Так, бо завжди кажу, що думаю.
Весільні туфлі від
Сашка Загарії приносять щастя
43-річний Сашко ЗАГАРІЯ – відомий сільський майстер: вишиває, майструє, навіть плитку клав на підлогу. Більше того, мандрував на колясці до своїх родичів аж у Португалію. Шиє дуже гарне та якісне взуття, в якому його односельчани беруть шлюб. Кажуть, що це приносить щастя, бо потім молодята добре живуть. Про Олександра йде слава як про людину, якій енергії не позичати. Подейкують, що він пошив туфлі для своєї коханої, повіз їх до Києва, де й подарував їй.
– Ваше улюблене заняття?
Олександра КОЗЛОВА, 42 роки, Чернівці: – Спорт. Люблю танцювати. Загалом захоплюють музика, ритм, рух.
P.S.Олександра – майстер спорту з гімнастики, викладає плавання в олімпійському центрі «Євпаторія».
Василь ГУЛЕЙ, 29 років, Кіцманський район: – Спілкування з машиною, вона, безперечно, має душу. Коли треба, я її лікую, купую різні «смачні» дрібнички. Вона мій друг і товариш.
– На кого б хотіли бути схожим?
Крістіна САЛАГОР, 21 рік, Новоселицький район: – На Ілону Борисівну Харламську, лікаря від Бога, яка повернула мене до життя. Завдяки цій жінці, сповненій життєвої енергії та оптимізму, я отримала шкільний атестат, на що взагалі не мала надії. І, нарешті, мене розшукали і я потрапила на конкурс «Красуня та лицар на візку», де знайшла нових друзів. Я ожила, відчула смак до життя.
– Якою хотіли би бачити нашу державу в майбутньому?
Людмила ТИРОН, 23 роки, Хотинський район: – Справедливою: щоби про всіх в Україні дбали однаково. А ще мрію допомагати людям, які потрапили у скруту.
Ольга ЯКИМОВИЧ, автор сценаріїв усіх шести конкурсів:
– Брати участь у концертній програмі для такої категорії людей – не престижно, не іміджево, не авторитетно – так вважає чимало артистів, яких ми запрошували до участі у концертній програмі конкурсу «Красуня та лицар на візку». Тому нам часто відмовляють, хоча на заході найбільш авторитетні та відомі зірки шоу-бізнесу вважають за честь виступати на благодійних заходах, тож завжди відгукуються на такі пропозиції.
Доволі складно знайти спонсорів для імпрези. Один підприємець нам так і сказав: «Нехай ваші красуні та легені приходять до мене і заробляють!». Та не всі мають такі черстві душі.
Скажімо, нашим постійним спонсором протягом багатьох років поспіль є депутат облради Віктор ДОВГАНИЧ. Окрім усього, він завжди забезпечує наших інвалідів транспортом. Одне слово, відмови від нього ще ніколи не чули.
