Садочок опалюють дровами. А воду носять з криниці, що на подвір’ї

У Ленківцях діє єдиний у Чернівцях дитячий садочок, який опалюють дровами, а воду носять відрами з колодязя. Обладнали дитячу установу у колишній попівській хаті, збудованій 1880 року. Нині тут виховується 70 дошкільнят.

Невеличка хатинка з маленькими вікнами та дверима потопає в осінніх квітах. Біля входу – два гнізда з лелеками. У дворі бавляться малята. Смачно пахне щойно випеченими булочками.

– У цьому садочку я працюю 36 років, – розповідає Тетяна ЯКИМОВИЧ, завідуюча дитсадком №2. – Спочатку прийшла вихователькою, а потім стала завідувачкою. Хоча, коли чесно, доводиться одночасно кілька посад обіймати, бо ані методиста, ані завгоспа, ані постійної медсестри у нас немає. За все відповідаю сама. І продукти замовляю, і меню складаю, і за здоров’ям наших вихованців слідкую. Медсестра та лікар навідуються до нас один раз на два місяці. Оглянуть діточок, зроблять планові щеплення.

Ленківський садочок – єдиний у місті, який досі не має газу. Хоча газова труба вже проходить повз подвір’я. На те, щоби обладнати газовий котел у приміщенні, забезпечивши кімнати центральним опаленням, а кухню газовими плитами, немає коштів. Та й дозвіл навряд чи дадуть, бо хаті, в якій розташований садочок, вже 131 рік.

– Точних відомостей про це приміщення не збереглося. Мені вдалося дізнатися трохи від кухарки, яка все життя прожила у Ленківцях і добре знала історію цього району. Вона розповіла, що у 1880 році цей будинок збудував священик і жив тут до 1940 року. Потім тут відкрили фельдшерсько-акушерський пункт, з 1945 року – початкову школу, а з 1953 – дитячий садок, – продовжує Тетяна Володимирівна.

– Коли робили ремонт і добудовували веранду, майстри боялися чіпати 100-річні стіни, аби будівля зовсім не завалилася. На кухні встановили електроплиту. Опалювати дровами та вугіллям вже звикли. Аби перезимувати, нам достатньо 15 кубічних метрів дров та 15 тонн вугілля. Опалювати починаємо у міжсезоння. Тож, коли у дитсадках з центральним опаленням батареї ще не включили, наші вихованці вже гріються.

Немає у садочку й води. Її накачують з помпи, що встановили у дворі, і відрами заносять до груп. Тож навіть найменші дітки у туалеті зливають ковшиком, а руки миють в старовинному умивальнику, куди вихователі щоранку наливають воду.

– Тут давно планують звести новий дитсадок на 180 місць. Уже навіть проектно-кошторисна документація готова. Але вартість такого дитсадка – 13 мільйонів гривень. Де такі гроші взяти?.. – каже Тетяна Якимович. – Тому цього року батьки вирішили провести у приміщення воду.

Майданчик, на якому бавляться дітки, нагадує сад. Під ногами – трави, над головою – листя струнких берізок. Тут затишно і просторо. Є гірка, дерев’яний будиночок і кілька гойдалок. Територія велика, захищена від прямих сонячних променів.

– Коли до нас приїжджають із санстанції, кажуть, що тут можна відкривати санаторно-профілактичний садок. Адже на цьому повітрі хворіти просто неможливо! – сміється Тетяна аВолодимирівна. – Наші діти справді загартовані і рідко хворіють. Минулого року, наприклад, із 65 дітей за списком навіть у зимовий період постійно відвідували садок 55-60.

Садочок, звісно, старенький і не такий комфортний, як у центральній частині міста. Проте діти тут почуваються, як у сільській хаті, далеко від гулу машин і пилюки. І це, мабуть, для їхнього здоров’я значно важливіше, ніж модний євроремонт.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.