Рослина тобі – зелений друг. А ти їй?

Працьовиті зелені острівці

Рослини міської флори охолоджують міський «острів тепла», стабілізують вітровий режим, «розвантажують» повітряні маси. Зелені насадження збільшують і стабілізують відносну вологість повітря, виділяють кисень та негативно заряджені іони, які позитивно впливають на здоров’я людини. Біологічно активні речовини, які утворюють рослини, пригнічують розвиток патогенних чинників повітря у місті. Рослини поглинають значну частину пилюки й шкідливих газів, які забруднюють атмосферу, а також знижують рівень шуму внаслідок поглинання механічних коливань повітря. Дерева й кущі затримують частину опадів і зменшують поверхневий стік. Вони ж затримують сніговий покрив і уповільнюють сходження талих вод, закріплюють сипучі грунти й попереджають ерозію.

І, нарешті, місто в зелені – це просто красиво! І здорово – від слова «здоров’я»!

Рослина кричить про погану екологію!

Для визначення стану довкілля широко використовуються методи біоіндикації. Це методика виявлення шкідливих чинників у довкіллі за станом окремих органів або систем органів живих організмів. У відповідності з цим організми, життєві функції яких особливо тісно переплітаються із певними чинниками середо­вища, називаються біоіндикаторами.

Нині біологи та біохіміки точно знають реакцію рослини  на дію певного екологічного чинника. Зміни можуть відбуватися на різному рівні: активності ферментів, проникності   мембран та зміні інших органел  клітини, окремих органів, систем, організмів  у цілому .

Зміни рослин у відповідь на антропогенні впливи на довкілля привернули до себе увагу вчених давно. У середині ХІХ ст. зафіксовані пошкодження рослин димом навколо бельгійських та англійських поташевих фабрик, а вже 1850 року опубліковані перші спостереження пошко­дження ялин. Є відомості про характерні зміни забарвлення рослин під час військового застосування отруй­них газів або їхніх аварійних витоків, про видимі пошкодження рослинності сіллю.

Зміни у будові рослин дуже зручні для біоіндикації, оскільки не вимагають спеціальних лабораторій та навченого персоналу. В ряді країн морфологічні індикатори включені до націо­нальної системи моніторингу – скажімо, в Нідерландах уже понад 10 років. За допомогою методів біоіндикації, основаних на морфології рослин, одержана більша частина картосхем ан­тропогенного впливу.

Усе написане на листку

Мабуть, кожен з нас хоча б раз помічав зовнішні ознаки неблагополуччя в рослин… Тільки ми не завжди співвідносимо це із загрозою для власного здоров’я.

Бліде забарвлення листків між жилками, наприклад, у рослин на відвалах, які залишаються після добування важких металів, або соснової хвої при слабкому впливі різних шкідливих газів (іноді зворотна в молодих листків) називається хлорозом. Надлишок хлоридів у грунті чи осадках спричиняє пожовтіння країв або певних ділянок листя. А листки смородини чи гортензії почервоніють під впливом антоціану та двоокису сірки.

Побуріння або побронзовіння у листяних дерев – часто початкова стадія тяжких некротичних пошкоджень. Руда хвоя ялин та сосен слугує для подальшої розвідки зон димових пошкоджень. Некротичні зміни в листі часто роблять їх підмороженими або розмоклими на вигляд. Листок інколи стає подібним до риб’ячого скелету, коли відмирає тканина між жилками.

Передчасне в’янення відбувається, наприклад, під впливом етилену в теплицях. Квітки можуть навіть не розкриватися, а пелюстки вже опадають

Опадання листків (дефоліація) у більшості випадків спостерігається після появи некрозів або хлорозів.

Аномальна конфігурація листків може спостерігатися у листяних дерев після радіоактивного опромінення.

Для діагностики використовуються рослини, чия чутливість до найбільш поширених забруднювачів установлена. Наприклад, про забруднення фтористим воднем розповідають некротичні зміни у листях гладіолусів, тюльпанів, ірисів, петрушки кучерявої. Міжжилкові некрози на листі люцерни, гречки, подорожника, гороху, конюшини «викриють» присутність двоокису сірки. Отруєння хлором засвідчать деформоване листя шпинату, махорки, селери. Етилен закрутить края листків помідорів та салату.

Пилюка на листі – чистіше у місті

Одним із потуж­них забруднювачів повітря є пил, який переноситься на великі відстані від розпилення грунтів, викидів цементних та керамічних заводів, виробництва силікатної цегли, а також від автотранспорту (ці дрібні частинки грунту, солей, продукти зношування шин і подрібнення асфальтового покриття). Усе це людина вдихає, отримуючи розлади роботи дихальних шляхів, силікози, які провокують кашель і плач. Найбільше пил затримує листя тополі. Вона взагалі найбільш стійка до різних повітряних забруднень.

Крес-салат – найкращий індикатор

При сприятливих умовах середовища крес-салат відрізня­ється швидким і майже 100% проростанням. Саме ця власти­вість зумовила його популярність в екологічних дослідженнях. Він рекомендується як для дослідження ґрунту на шкідливі ре­човини, так і для визначення забруднення повітря, наприклад, вихлопними газами. Реакції крес-салату не є специфічними, тобто не можна зробити ніяких висновків відносно природи стресора, який впливає. Проте можна виявити наявність шкідливих забруднювачів у ґрунті та повітрі, а також установити інтенси­вність їхнього впливу на живий організм.

Володимир ТОЛМАЧ, головний спеціаліст відділу екоекспертизи та регулювання використання природних ресурсів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.