Представництво та довіреність за законодавством України

Олена РАТУШНЯК, провідний спеціаліст ГУЮ в Чернівецькій області

Відповідно до норм Цивільного кодексу України, відносини, в яких одна сторона «представник» зобов’язана або має право вчиняти правочин (дію, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків) від імені другої сторони, яку вона представляє (є представництвом).

Представництво виникає на підставі договору, закону, довіреності, акту органів юридичної особи, а також інших підстав, що встановлені законом.
Представник може бути уповноважений на вчинення тих правочинів, право на вчинення яких має та особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти тих дій, які відповідно до їх змісту можуть бути виконані особою, яку він представляє. Також представник не може вчиняти правочину від імені особи, яку він представляє, в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, крім передбачених законом випадків.

Представник зобов’язаний вчиняти правочин особисто. Він може передати свої повноваження частково або повністю іншій особі, якщо це спеціально встановлюється законом, договором тощо, або якщо представник був змушений до передачі повноважень з метою охорони інтересів довірителя.
Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Представництво, яке грунтується на договорі або на акті юридичної особи, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність – це письмовий документ, який видається однією особою іншій для представництва її інтересів перед третіми особами.

Видача довіреності не вимагає згоди представника, але він має право відмовитися від виконання дій, на які його уповноважує довіритель.

У довіреності має бути вказана особа, на яку видана довіреність, тобто представник, а також особа, яка її видала, – довіритель. У довіреності має бути чітко відображена воля довірителя на вчинення від її імені представником правочину, вказані місце, час, дата підписання довіреності, оскільки без неї довіреність є недійсною, прізвище, ім’я та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника та особи, які представляють, а в необхідних випадках і посада, яку він займає, строк дії довіреності. Довіреність завжди має письмову форму.

Довіреності залежно від характеру та обсягу повноважень бувають:

  • разові – на вчинення одного правочину (наприклад на отримання заробітної плати);
  • спеціальні – на вчинення багатьох правочинів у певній сфері на певний час (наприклад отримання заробітньої плати, пенсії, поштового преказу протягом тривалого строку);
  • загальні (генеральні) – на вчинення багатьох різних правочинів в необмеженій кількості у різних сферах діяльності (наприклад, на управління майном та ведення справ учасників договору спільної діяльності).

Особа, яка видала довіреність, має право в будь-який час скасувати довіреність.

Особа, яка видала довіреність, а потім скасувала її, зобов’язана негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб для представництва, перед якими було видано довіреність.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.