Потойбічна свобода – Погляд

Виявляється, дехто ще вірить  у демократію. Її втіленням народ називає програму «Свобода Савіка Шустера» на «Інтері». Втім, участь у шоу по той бік екрана переконала, що свободи в нас мало, а наївних – багато.
У четвер колега попросив виручити: з «Інтеру» прийшла «рознарядка», за якою серед учасників телемосту «Врятуємо Євро-2012» мала бути жінка-викладач. Пояснили, що треба сказати про проблеми, які «Євро-2012» допоможе вирішити в області, і призначили зустріч наступного вечора.
У п’ятницю мене та ще 4-ох учасників зустріла дівчина, яка 2 години «тренувала» говорити на камеру саме те, що вибрали київські редактори, інакше вона отримає по самі помідори, тим паче, що це – її перший прямий ефір у житті… Починається сильна холодна злива. Вдягаємось і одягаємо знімальну групу, кажемо, що за дощу супутник може й не працювати.
О 21.05 – перекличка міст. Швиденько збираємо тусовку з випадкових перехожих, шикуємось і … супутник ламається. 10 хв. ремонту, ми в ефірі, але київський мер не замовкає бодай на мить. Нарешті машемо ручкою. Наступне включення, повідомляє дівчина, о 22.30, причому, говорити буде лише один – і ним буду я. Треба говорити про дороги. Знов збираємо масовку, купка нетверезих безуспішно «доривається» до мікрофона. Вправно промовляю текст, ведуча щаслива… П’яні мужики обзивають мене сукою і б…дю, намагаючись дізнатися, скільки мені заплатили. Їх заледве вколошкують. Ще за півгодини знову машемо ручкою на прощання. Телеміст закінчився.
Цікаво, навіщо треба було ганяти  людей і бензин, коли з 4-ох виступає один, а політики в студії займаються перетягуванням ковдри? І невже «борці за справедливість», які переплутали мене з твариною, не розуміють, що у мікрофон можна було говорити будь-що, ефект був би однаковим. А «розборки з владою» лише додають наснаги VIP-гостям студії. Вони можуть вільно говорити про що завгодно… незалежно від теми розмови.