Людмила Чередарик
Газовий конфлікт України з Росією привідкрив пересічним українцям завісу над чималою кількістю секретів. Усі зрозуміли, що прозорості та правди від вітчизняного політикуму чекати годі.
А з громадянами наші зверхники не рахуються, вважаючи їх бидлом. Бо ж як інакше пояснити поведінку можновладців? Їм, напевне, і на думку не спадає, що люди, так званий електорат, теж уміють аналізувати інформацію.
Згадаймо заяви прем’єрки тритижневої давності: газу в наших сховищах достатньо, очікується падіння ціни на блакитне паливо, тож оберемо найбільш вигідну нині для України позицію – очікування…
Сьогодні ми бачимо, на яку непристойну позу перетворилася ця пихата, але недолуга позиція. Більше того, хоч Україна й підписала зі своїм північним сусідом договір на 10 років, його умови до відома громадян не доводяться.
З доповіді голови «Газпрому» Міллера президенту Медведєву ми знаємо, що вартість тисячі кубів газу для України становить 450 доларів. Натомість прем’єрка Тимошенко повідомляє пресі про 228,8 долара!?.
Щодо цієї суперечності у мене виникає лише одна емоція: обурення відвертою неповагою до тих, кому це доводиться до відома.
Нішу незайманої діви зайняв і наш Президент, який лише критикує уряд, замість того, аби втручатися і рятувати ситуацію. А вона, себто ситуація, щонайгірша, бо Україна повністю втратила повагу у світі.
Хоча, не довіряю Жириновському, але його заява, що Обама відмовив у зустрічі Ющенку, має під собою певний грунт: диму без вогню не буває. Зрештою, точку зору світового співтовариства озвучив і чеський очільник: «Я був би наївною людиною, коли б довіряв заявам українських та російських політиків».
…Одне слово, важко знайти тих, хто б зашкодив не тільки іміджу, а й самій Україні більше за нинішню керівну солодку парочку.
