Сучасний світ все глибше поринає у глибоку та всебічну кризу. І не лише фінансово-економічну. Насамперед – у моральну та ідейну. Поклоніння «золотому тільцю», власний цинізм і повна аморальність заганяють скоробагатьків до глухого кута. Ніби величезного багатства вони вже досягли, проте не мають не лише щастя, а й навіть елементарного відчуття дійсного задоволення від реалізованої мрії. Все одно, як прагнули великої любові, а замість неї отримали набір платних послуг від професійної повії.
Утім, багатії світу, хоча й визначають його розвиток, все ж становлять меншість. Значно більше живе на нашій планеті бідняків і людей середнього достатку. Більшість з них невдоволена станом суспільної моралі, особливо повсюдними брехнею та шахрайством. Як правило, люди не бачать реального виходу з такого становища. Не дивно, що так швидко поширюється очікування «кінця світу» як визволення від усіх бід. Така вже людська натура: хочеться всі проблеми вирішити водночас і без зусиль зі свого боку. Мовляв, старовинний календар майя завершується датою 21 грудня 2012 року, тож світ цього дня має припинити своє існування.
Щоправда, чимало людей налаштовані оптимістичніше. Вони хочуть вірити у те, що після означеної дати світ… вступить у нову епоху. От просто наступного дня на зміну загальному цинізму прийде глибока віра, а повсюдна брехня поступиться правді та моралі. Адже романтичні натури ще народжуються і чисті людські почуття якась частина людства зберігає попри постійні розчарування та зневіру. Тим більше, що й релігійні лідери світу закликають людство до морального вдосконалення і повернення до духовних цінностей.
Історія дає чимало прикладів глибоких криз, вихід з яких завжди знаходився. Інша річ – яким він був. На жаль, такими могли стати і кривавий конфлікт вселенського масштабу, і хвиля революцій, що прокочувалися різними країнами і потім отримували різні гарні імена на зразок «весни народів» чи «арабської весни». Та «рай земний» після таких потрясінь ніколи не наступав. Швидше – навпаки. Втім, рано чи пізно починалися й позитивні зміни, які дозволяли людям покращувати умови власного життя, піднімати загальний рівень освіти й культури.
Нині світ наближається до чергової у своїй історії глибокої зміни. Для когось вона стане «кінцем світу», для інших – початком нової епохи. Старе мусить відійти, поступившись місцем новому. Далеко не завжди нове означає «краще». Проте його прихід неминучий. Недарма більшість народів завжди з нетерпінням очікує Нового року, покладаючи на нього великі сподівання. Коли перелякані «кінцем світу» вранці 22 грудня вилізуть зі своїх схронів, їхній радості не буде меж. А Новорічну ніч вони святкуватимуть вже на повну котушку. Аби тільки з тих радощів не впали у крайнощі та не наробили якихось бід. Бо з невеликого розуму можна влаштувати собі індивідуальний «кінець світу» і не побачити, в яку нову епоху людство вступатиме у найближчому майбутньому. Якщо воно, звичайно, туди вступить…
Ігор БУРКУТ
