Як тепер писати журналістам про політиків? Тільки добре або ніяк! Саме тому обиратимемо панегірики – це такі хвалебні оди. Або ж некрологи, які за своєю природою ніколи не бувають негативними.
Звідки взялися такі обмеження? А все дуже просто. 20 січня Конституційний суд України надав офіційне роз’яснення практики застосування норм Конституції щодо поширення конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя посадових осіб.
Після цього питання про те, як писати про політиків і можновладців, стало риторичним. Напишеш не так як роз’яснено – собі дорожче: можна «загриміти» на 5 років туди, де Макар телят не пас. Бо влада тепер дозволяє тільки хвалити себе, рідненьку. А про сякі-такі оборудки сильних світу цього, в результаті чого вони отримали мільйонні та мільярдні статки, – говорити зась! Це вже приватне життя! Туди громадянам нема чого пхати свого довгого шмаркатого носа.
Виникає сумне запитання – на що сподіватися?
Але ж евріка! Вихід є! Будемо сподіватися на те, що наші можновладці – політики та нардепи, а також ті, кого вони обслуговують, стануть нарешті людьми. Позитивними. Недарма ж у народі кажуть, коли людині сто разів повторити, що вона свиня, то на 101-ий раз вона захрюкає. Тож може і з нашою державницькою елітою та політичним бомондом станеться подібне. Тільки навпаки. Тобто ми будемо їх хвалити і писати про них виключно добре, без дурних запитань про те, звідки у них гелікоптери, нерухомість, фабрики та заводи й інші пароходи? Бо ж і наші буковинські очільники пересідають після того, як виходять на пенсію з державної служби, зі звичайнісіньких жигулів на добротні джипи… Йой, знову за своє. Мова ж про те, що, дивись, і наші можновладці та нардепи пертворяться на білих і пухнастих, коли про них писатимуть добре і позитивно.
Незрозумілим залишається тільки одне: як боротися з корупцією? Та, зрештою, і тут є вихід. Нехай Конституційний суд України її просто відмінить, офіційно роз’яснивши, що такого явища в нашій державі немає! І по всьому!
