Учора, 28 травня, з нагоди Всеукраїнського дня краєзнавства та 140-річчя з дня народження у професорському залі Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича відбулася презентація бібліографічного покажчика «Осип Безпалко». Упорядниками унікального видання про педагога, журналіста, міського комісара, себто бургомістра Чернівців, міністра праці УНР є заступник директора бібліотеки Настасія Загородна та викладач Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну, краєзнавець Микола Семенюк, який, до слова, створив поштову марку до ювілею бургомістра Чернівців. Модерував зустріч директор Наукової бібліотеки, доцент Михайло Зушман.
Учасники заходу висловилися щодо 150-річного ювілею відомого українського громадсько-політичного діяча, зокрема, написання колективної монографії та встановлення меморіальної дошки на будинку по вулиці Українській, в якому проживала мати Осипа Безпалка Олена; вона померла через два місяця після останньої зустрічі з сином у серпні 1921 року і похована на Руському кладовищі .
Микола Семенюк розповів, що Осип Безпалко був міським комісаром Чернівців усього декілька днів. Проте його мудрі рішення залишилися в історії.
«До всіх жителів міста різних національностей він ставився однаково мудро та виважено. Все його життя пройшло під гаслом, на мою думку, боротьби за вільну Буковину, за рідну землю, за Україну. Він єдиний буковинець, який працював у трьох урядах Української Народної Республіки в період з квітня 1919 року до червня 1920 року», – наголосив краєзнавець.
Біографічна довідка
У Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича експонується книжкова виставка, присвячена 140-річчю від дня народження Осипа Безпалка (1881–1950) громадського, політичного діяча і педагога.Осип Безпалко – чернівчанин, громадський та політичний діяч, педагог
Осип Безпалко народився в міщанській родині 13 травня 1881року в Чернівцях. Навчався у Чернівецькій німецькій гімназії. У 1899 р. створив молодіжний соціалістичний гурток. Брав участь у з’їздах соціалістичної молоді у Львові як делегат від Буковини, виступав на народних вічах (зборах) з критикою влади.
У 1901 р. став співредактором народовської газети «Буковина». До середини вересня 1904 р. Редагував суспільно-політичний часопис українського вчительства в Галичині і Буковині «Промінь».
У 1903–1904 рр. – учитель початкової школи у Вашківцях, у 1904–1906 рр. учитель с. Нові Драчинці Кіцманського повіту, у 1906–1907 рр. с. Кам’янка Серетського повіту, у 1907 р. с. Глибока Серетського повіту, у 1909 р. – у Чернівцях по вул. Руській, у 1910 р. – по вул. Семигородській (нині – Головна).
Вів велику громадську і політичну роботу: у 1906 р. ввійшов до керівного складу Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини; у 1907 р. обраний до крайового керівного органу (екзекутиви) Буковинської соціал-демократичної партії Буковини (об’єднаної) і тоді ж очолив крайову профспілкову організацію; у 1908 р. очолив Українську соціал-демократичну партію Буковини і того ж року заснував газету «Борба».
Брав активну участь у революційних подіях осені 1918 р. на Буковині: призначений бургомістром Чернівців. Брав участь у захисті ЗУНР і УНР. Був міністром праці у 4-х українських урядах, боровся за єдність ЗУНР і УНР. Виконував важливі дипломатичні доручення.
З 1922 р. до 1935 р. викладав німецьку мову в Українській сільськогосподарській академії у Подебрадах, водночас у 1926 – 1929 рр. вів заняття у Карловому університеті в Празі, де у 1931 р. захистив дикторську дисертацію. З 1935 по 1945 рр. викладав німецьку мову в Українському техніко-господарському інституті у Подебрадах. Треба зазначити, що О. Безпалко ніколи не робив жодних кроків для отримання чехословацького громадянства, а мав статус людини без громадянства.
Він є автором наукових розвідок з історії українсько-німецьких відносин, численних політичних статей, розвідок про німецько-слов’янські взаємини на початку XIX століття.
У 1938 році — обрано головою Українського січового союзу.
1947 року в результаті операції радянських спецслужб Безпалка було зарештовано в Чехословаччині і таємно вивезено до Києва до Лук’янівської тюрми. 17 серпня 1947 р. після допитів був звинувачений у контрреволюційній та антирадянській діяльності й засланий на 5 років у концтабір у Казахстані, де й загинув 1950-му.
Трохи сучасної історії
«…8 травня 2012 року Чернівецький міськвиконком ухвалив рішення «поповнити портретну галерею бургомістрів, примарів та голів міста Чернівців портретом Осипа Безпалка – міського комісара (міського голови) Чернівців у 1918 році».
Зроблено перший крок до встановлення історичної справедливості та належного пошанування замордованого комуністами нашого видатного земляка – першого українського бургомістра Чернівців, засновника січового руху на Буковині та в Закарпатті, довголітнього керівника української соціал-демократичної партії, активного діяча «Союзу Визволення України», чільного члена Української Національної Ради, одного з найдіяльніших міністрів уряду Української Народної Республіки, доктора філософії Карлового університету в Празі, лектора Української господарської академії в Подебрадах.», – писав того року Володимир Старик, голова товариства «Український Народний Дім в Чернівцях». – Сьогодні, майже через століття після вимушеного від’їзду з батьківщини, Осип Безпалко повертається в рідні Чернівці. Повертається завдяки праці численних вчених, архівістів, публіцистів, громадських активістів, звичайних буковинців, які впродовж багатьох років вимагали від Чернівецької міської ради такого ж пошанування, яке вона виявляє до неукраїнських чернівецьких бургомістрів. Повертається всупереч протидії таких примарів та віце-примарів, міських голів та їхніх секретарів як Ніку Севяну, Рудольф Гайдош, Іон Кантемір, Ніку Флондор, Микола Федорук, Троян Єремійчук, які всіма законними та незаконними способами протидіяли поверненню в Чернівці першого українського бургомістра Осипа Безпалка.
Переконаний, що за першим кроком підуть невдовзі і наступні, що іменем Осипа Безпалка буде названа вулиця в його рідних Чернівцях; школи в буковинських селах і містечках, де він вчителював та закладав перші буковинські «Січі»; а меморіальні дошки на будинку №22 по вулиці Українській (тут жив О. Безпалко) та №70 по вулиці Сагайдачного (тут він редагував часопис «Борба») завжди нагадуватимуть чернівчанам про визначну людину, яка віддала все своє життя справі соціального і національного визволення українського народу», – наголоси ще у 2012 році В. Старик.
