Незалежність України під сумнівом?
Принаймні, так вважають окремі аналітики, хоча наш Президент іншої думки. Він дав зрозуміти це під час візиту до Латвії, коли з його вуст зірвалося майже класичне «Цього не може бути…». І спонукали на такий вислів зазіхання – а їх усе більше – на територіальну цілісність України.
Не встигли національно свідомі громадяни оговтатися від заяви Басеску про об’єднання Північної Буковини з Південною (що на практиці означає передачу нашої області Румунії, а її бессарабських районів – Молдові), як не забарився із виступом на святкуванні Дня Перемоги в Севастополі Лужков. Європейські угоди закони, мабуть, писані для всіх, окрім мера «златоглавої». Він упевнений, що 1954 року Микита Хрущов не передавав Україні разом із Кримом Севастополь. Тож «місто слави російських моряків» належить виключно Росії. І не більше, і не менше!
Чи можна дати відсіч нахабі? Треба було б. Але, гадаю, ще одна заборона йому перетинати кордони України мало чого варта. Біда в тому, що Україна не належить до сильних і впевнених у завтрашньому дні держав, а її зверхникам не вистачає глузду бачити своє багатство у розвиненій і самодостатній державі. Тож на горизонті може забовваніти косівський варіант. Так звана світова спільнота не втручається, поки це не зачіпає її інтересів. Але достатньо Росії перекрити газову трубу, щоби старенька Європа закрила очі на незалежність однієї з країн своєї східної частини. Своя ж сорочка, як відомо, завжди ближча до тіла. Тим паче, що сильна Україна не потрібна нікому, крім самих українців. Бо стане більмом в оці як Росії, так і Европі. На догоду таким настроям діє і державна верхівка, яка за роки Незалежності розтринькала надбання минулих поколінь, не давши ні національної ідеї, ні національної економіки.