Чи можете ви з упевненістю сказати, де саме зупиняються тролейбуси і маршрутки у нашому місті?
«На зупинках!», – скажете ви. Але, виявляється, «зупинка» – поняття «гумове», особливо для водіїв. Розігнавшись, шофер згадує про зупинку лише тоді, коли вже майже проїхав її. Коли поблизу зупинки щось ремонтують, то тролейбус обов’язково зупиняється поруч з купою гравію, ямою або риштуваннями. Взимку водіїв особливо «приваблюють» кучугури снігу. Коли нічого цього немає, «потягне» й калюжа. Втім, іноді до зупинки взагалі неможливо підступитися пішоходам і під’їхати водіям, як приміром на вул. Комарова поруч з ЗОШ №6. Саме у переддень 600-річчя там зняли асфальт і прокладали якийсь кабель. Через 2 тижні рівчак закидали землею, а укладанням асфальту ніхто не переймається. Або на Калинівському ринку: таблички з позначенням зупинок маршруток висять, але під ними чомусь шикуються дорогі авта. Найбільше на цю «недугу» страждають маршрутки №30, 31 і 32. Людей висаджують саме на тій ділянці проїжджої частини, де, власне, ще їздять машини. А щоб добратися до міста, натовп з пакунками «гальмує» маршрутки просто посеред дороги. Що роблять службовці, які покликані забезпечувати порядок і дбати про інтереси відвідувачів – сказати складно. Для ДАІ цієї проблеми взагалі «не існує».
Зрештою доки ти молодий і здоровий, проблема зупинок видається дрібною і непомітною порівняно з іншими негараздами. Натомість, для стареньких бабусь, які й звернулися до редакції, мам з малюками у візочках та інвалідів – це щоденна морока. Знайомий пенсіонер розповідав, що одного разу він простояв на зупинці 2 години. Не тому, що не було транспорту, а тому, що поки він з палицею дістанеться до дверей, тролейбус вже поїхав. Деякі водії, як навмисне, закривають двері просто перед твоїм носом. А інші пасажири тобі нізащо не допоможуть. «Це твої проблеми, діду!», – глузують вони. Втім, про це ми вже писали…
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»