Чимало подібних історій є в арсеналі буковинських любителів собак, котрі вже вдруге демонстрували усім охочим своїх улюбленців і вміння взаємодіяти з ними на щорічному «Дог-шоу», організованому дресирувальним центром «Чемпіон», Федерацією спорту з собаками та Чернівецький племінний центр КСУ.
Окрім потомків уже згаданого фокстер’єра Фросі, було представлено ще кілька десятків собак. Усі вони мають видатних предків та й самі неодноразово перемагали на виставках і змаганнях.
Вражала різноманітність пород. На одному майданчику можна було побачити і крихітного мопса, і пухнастого чау-чау, і надпотужних південно-африканських бурбулів. Собаки різних порід не лише відрізняються зовнішністю, але й мають зовсім різні характери, світосприйняття. Це пов’язане з походженням породи та багатьма іншими факторами. Саме про особливості різних порід ми попросили розповісти керівника обласного племінного центру Наталю ЛАЗАР.
Фокстер’єр: Взірець елегантності. Він і самий знає, що гарний. Цей пес – фаворит у любителів полювання. За його ангельскою зовнішністю ховається азартний, рухливий, упертий любитель бійок і погонь. Власник повинен доглядати зовнішність свого улюбленця, вчасно тримінгувати, мити і розчісувати його.
Мопс. Його друга назва – карликовий мастиф. У середині 16 століття їхні предки потрапили у Францію разом з турецьким флотом. Пси отримали визнання у знаті. Забарвлення їхньої шерсті порівнювали з кольорами гербу правлячого дому принців Оранських. Пізніше ця порода потрапила до Англії, де користувалася попитом майже 200 років. Собака може мати срібний, абрикосовий окрас, але обов’язково з чорною маскою. Це рухливі і міцні собаки. Вважають себе великими і сильними, тож здатні переоцінювати власні сили. Під час спеки інколи мають проблеми з диханням. Догляд за таким псом простий, але треба правильно годувати його, адже порода схильна до ожиріння.
Південно-африканський бурбуль: Предки цих собак завезені до Африки голандськими колоністами. Мають спільне коріння з усіма європейськими молосами. Вони терплячі і не чіпляються до інших тварин. Вони дуже великі, розміри їх використовують для охорони. Добре переносять спеку і беззаперечно слухаються хазяїна.
Чау-чау. Найдавніший представник сімейства шпіцев. Вважаються прямими потомками легендарних мастифів тибетських лам. Мають синій язик. Розводили для різних цілей: одних для полювання та охорони, інших просто їли, а міх використовували для виготовлення одягу… Європейці, вперше побачивши чау-чау, сприйняли їх за різновид ведмедя. Перших собак навіть тримали в зоопарках. Завдяки шерсті, яку до речі треба часто вичісувати, чау-чау не мають специфічного запаху.
Не залишилося без уваги і костюмоване шоу. На «подіум» вийшла чарівна Барбі, Морячок, Сніжинка, репер Серьога, шотландець та багато інших цікавих персонажів. Переміг поважний і великий Фараон породи кане-корсо.
Закінчення розповіді про особливості різних попрод собак читайте у наступному числі «Версій»
Любов ПЛАХІНА, «Версії»
