Із листа автора публікації до редакції:
« Творчість Моріса Фішера – незвичайна. Це такий чорно-білий неспокій. Емоційний і мовчазний …
Працювалося цікаво! Безцінними є повідомлення в чернівецьких газетах тієї пори. Навіть у румунських часописах дещо знайшлося. Вони дуже скупо про щось повідомляють. Саме повідомляють, а читати текст лише зрідка дають.
Матеріали і джерела знаходилися не завжди просто. Зверталася до різних людей по допомогу, інформацію і консультації. Вдячна їм усім!», – Тетяна Дугаєва.
Моріс Фішер. Бухарест. 1950-і. Фото
Нові дані до життєпису чернівецького митця
У Чернівцях довоєнними роками творив художник, чиє мистецтво мало феноменальну міру вияву. Прикметно те, що його незвичайні твори вирізнялися і в ті далекі 30-і роки минулого століття, і вражають нас на початку XXI. Мова про графіка й есеїста Моріса Фішера, в графічній творчості та прозі якого спостерігалися цікаві прояви експресіонізму як вираження драматичності та конфліктності реального життя. Його болісне й гостре сприйняття такої дійсності виливалося у створення образів, сповнених печалі і тривожних передчуттів.
Історія залишила про нього вкрай мало відомостей. У чернівецьких музеях його твори відсутні. Ім’я митця практично не згадувалося протягом повоєнних десятиліть. Запам’яталася коротка розповідь про Моріса Фішера бібліофіла, колекціонера і майстра лозоплетіння Миколи Степановича Чорнописького на семінарі 1988 року в Художньому музеї.
І лише 2001 року сучасні Чернівці вперше побачили кілька графічних творів Моріса Фішера, завдячуючи виставці «Чернівецькі барви в палітрі Європи. Література та мистецтво 20-30-х рр. XX ст.». Ця мистецька акція відбулася в Чернівецькому краєзнавчому музеї за сприяння «Австрійської Кооперації» (Відень), Землі Каринтія, Чернівецького обласного архіву, Художнього музею і чернівецьких колекціонерів. Організатором і куратором виставки був австрійський історик і політолог Гюнтер Гуггенбергер. Він розповів чернівчанам про експозицію виставки в газеті «Буковинське Віче (31 жовтня 2001 р.), а також у виданні «Die Stimme» та познайомив читачів інтернет-видання «Land Kärtnen» з репродукціями творів М. Фішера (www.ktn.gv.at/czernowitz).
Над створенням експозиції працювала і науковиця Наталія Дмитрівна Шевченко.
Пам’ятають Моріса Фішера і в Німеччині. Його твори експонувалися в Мюнхені 2010 року на виставці «Grüne Mutter Bukowina» («Зелена мати Буковина»), якою опікувався німецько-ізраїльський письменник і журналіст Клаус Стефані. Повідомлення про це розміщено в «Kulturpolitische Korrespondenz» (30 Juli 2010). Пізніше Клаус Стефані розповів і про своє перебування в Бухаресті 1960 року і про особисте знайомство з діячами культури Чернівців, зокрема з Морісом Фішером. Він також згадував, що йому вдалося врятувати з-під завалів після землетрусу 1977 року в колишній квартирі Альфреда Кіттнера в Бухаресті багато цінних видань, рукописів і малюнків чернівецьких письменників і художників. Серед них були й твори Моріса Фішера («Nimm hin mein Lied», публікація 2011 року).
У Румунії ім’я М. Фішера занесено до енциклопедичного видання «Enciclopedia Bucovinei: personalităţi, societăţi, presă, instituţii», Еміля Сатко (Emil Satco), 2018 рік. В ньому знаходимо важливу інформацію, яка розкриває основні біографічні дані митця:
«Моріс Фішер (Fischer, Maurice) (1912, Соколіки, Польща – 29.1.1996, Бухарест) – художник. Батьки: Ісідор та Сабіна Фішер, родом з Ґурагумори.
Освіта: початкова школа в Ґурагуморі; середня школа та Промисловий технікум у Чернівцях. Став інженером.
Він був шанувальником товариства митців, членами якого були відомі художники Г. Льовендаль та Володимир Загородников. За порадою мистецтвознавця та критика Володимира Залозецького Фішер створив папку графічних творів, надруковану в 1940 році. Брав участь у виставках образотворчого мистецтва; мав три персональні виставки.
У 1945-1946 рр. відвідував як вільний слухач клас проф. Евстатія Стоенеску в Інституті образотворчих мистецтв «Н. Григореску» в Бухаресті. Працював як графік у різних установах до 1953 року. Був художником-сценографом у театрі «Lucia Sturdza Bulandra». Він створив декорації для сотень спектаклів.
У Чернівцях співпрацював з виданням «Allgemeine Zeitung».
В Україні коротка розповідь про художника з репродукціями кількох його творів вперше була опублікована 2008 року у книзі Т. Дугаєвої «Таланти Чернівців». А останнім часом віднайдені та опрацьовані нові матеріали, які дають можливість доповнити попередню інформацію про творчий шлях М. Фішера в чернівецький період, а також розширити життєпис митця в роки проживання в Бухаресті.
У списку мешканців Чернівців 1927 року знаходимо імена батьків Моріса Фішера – Ісідора Фішера та його дружини Сабіни, які проживали на вулиці Şerban Vodă, 11-а (тепер вул. Руданського). А в місцевих часописах зустрічаємо повідомлення про виставки творів митця.
Моріс Фішер – нові відомості
Найперша зустріч чернівчан з творчістю М. Фішера відбулася майже 100 років тому. Саме тоді, 1933-го, відкрилася його персональна виставка. Про це розповів чернівецький культурний діяч, поет, есеїст Альфред Кіттнер в газеті «Der Tag in Czernowitz» (19 жовтня 1933 р.). Його текст «Зображення з сутінкових світів» містить багато цінної інформації про характер творчості Моріса Фішера.
А. Кіттнер емоційно поділився своїми враженнями: «Вітрина книгарні «Бернфельд» на Herrengasse (тепер вул. О. Кобилянської) приваблює перехожих і змушує їх затриматися. Молодий художник Моріс Фішер, чиє ім’я вам доведеться запам’ятати, виставив низку ескізів і малюнків олівцем і пером, які заслуговують на найбільшу увагу… Вони розкривають темний казковий світ. Це «світи сутінків», яким малюнки Фішера зобов’язані своїм створенням». У цьому зв’язку Кіттнер мав на увазі одного з творців символізму Альфреда Кубіна (1877-1959), який відомий творами, позначеними пекельними жахами світу підсвідомості, і які сам Кубін називав «світами сутінків». Портретні твори Моріса Фішера Альфред Кіттнер схарактеризував як напрочуд переконливі, окремо згадавши жіночі образи.
Автор також позитивно відгукнувся про портрет уславленого співака: «Слід зазначити, що Фішер вирізьбив рельєф тенора Йозефа Шмідта під час його перебування в Чернівцях. Цей твір загалом можна вважати успішним». Далі він продовжив: «Твори Фішера, що експонуються, безумовно, є лише перспективним початком». Він підкреслив, що митець попри те, що «проявляє деяку невпевненість у роботі з простором, і в його художній манері немає виваженості, у цього оригінального молодого художника є достатньо (таланту), щоб сподіватися на його значне мистецьке зростання».
Заслуговує на увагу і реакція А. Кіттнера стосовно низки творів Моріса Фішера, виставлених 1936 року в книгарні Нідермайєра на вулиці Флондора (тепер вул. О. Кобилянської). Чернівецька «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» у квітневому числі повідомляла, що «цього разу Фішер продемонстрував кілька графічних робіт – психологічно цікаві портретні дослідження, які дуже особисті та унікальні». Кожний малюнок є неповторним як і людина».
Але справжньою подією в мистецькому житті стало видання репродукцій графіки М. Фішера.
Збірка «Dämmerung» («Сутінки»)
Нові твори митця є близькими до силуетних малюнків. Водночас їх уособлює не стільки графічна, скільки живописна виразність. Частина цих промовистих чорно-білих робіт справляє враження сюрреалістичних зображень, які свідчать про свободу уяви автора і про його схильність занурюватися в іншу реальність.
До набору «Сутінки», виданого німецькою мовою 1940 року, входили роботи «Автопортрет», «Весна», «Курець», «Мати з дитиною», «Обличчя», «Обличчя 2», «Двоє», «Двоє людей», «Єва», «Меланхолія».
Про це раритетне видання А. Кіттнер емоційно написав у статті «Моріс Фішер – художник-графік ірреального» (Czernowitzer Morgenblatt, 18 травня 1940-го). Зокрема зауважив, що досконале відтворення малюнків митця повною мірою зберігає враження від оригіналів. Він писав, що «молодий місцевий художник-графік», який дуже рано знайшов і розвинув свій власний стиль малювання, надав твори «із загадкової області туманних світів сутінків – примарних ідей, що належать… до фантастичного світу мрій». Кіттнер зауважує: «туман таємниці: це те, що є прикметним у його роботі. Найпоширенішими мотивами є закохана пара, портрет дівчини, оголена». Автор цих рядків, дивлячись на малюнки Фішера, зауважує, що вони часто збуджують пам’ять про загадкового Франца Кафку та, ще більшою мірою, про Жульєна Гріна, який ввів у французький роман нові типи експресії, найхарактернішими з яких є персонажі з темними сторонами життя, які межують з добром і злом. Кіттнер переконаний, що у Фішера повсякденне вступає в дивний і часто примарний або й містичний союз з нереальним. Приміром, коли Фішер фіксує вуличний пейзаж на аркуші, то переноситься в несправжнє оточення і здається нам, ніби ми були уві сні». Водночас підкреслює, що твори з циклу «Сутінки» вражаюче ілюструють оригінальну творчість митця і сприяють осягненню художніх особливостей мистецтва Фішера.
Так само Альфред Кіттнер шанобливо поставився до точки зору відомого чернівецького історика мистецтва і мистецтвознавця Володимира Залозецького, чиї сміливі й точні фрази, які врізаються в пам’ять, наближають до розуміння сенсу творчості 28-річного Моріса Фішера.
Володимир Залозецький про твори М. Фішера
Ще 1925 року Володимир Залозецький, організував виставку про західноєвропейський експресіонізм, а також написав супровідний текст для видання з байками поета Еліезера Штейнбарга з чорно-білими ілюстраціями Артура Кольніка. А через 15 років він став ініціатором видання графічних творів Фішера і написав вступну статтю до набору репродукцій. Ця розповідь Володимира Залозецького привертає увагу до неповторно виразних пластичних образів митця і вводить нас у поетичний світ творчості Моріса Фішера.
Відтак, ми отримуємо рідкісну можливість ознайомитися з оцінками В. Залозецького, який свій текст розпочинає словами: «Мова Фішера молода, але стомлена». Він знаходить корені чорно-білої гами малюнків художника у «селянському мистецтві, де чорне тло молдавських килимів виявляє сіро-коричневі відтінки, а чорне тло писанок яскраво вирізняє барвистий орнамент». І продовжує: «Тож не випадково декотрі буковинські художники добре почуваються в цій біло-сіро-чорній магії. Фішер – один з них».
В. Залозецький міркує над змістом і образною наповненістю кожної з композицій чернівецького графіка.
Моріс Фішер. Автопортрет. 1940
На його думку, «Автопортрет» (1940) різко вирізняється і випадає з загального ряду творів: «Це об’єктивний погляд на себе. Він є короткою автобіографією». Володимир Залозецький звертає увагу на суттєве: голова високо піднята, ясні очі вдивляються і досліджують пильним поглядом, а «глибокі куточки рота готові зневажливо посміхнутися. …Вічного художника притягує містика!».
Цікавим є прочитання твору «Курець» (1935), якого огортає щільна завіса диму. Критик зауважує, що чоловік «отримує щось приголомшиво істеричне у тому отруйному димі і від того мерехтливого свавілля. Нікотинова атмосфера! Нікотин – творчий стимул, і нікотин – порок». Тут, як і у всіх інших аркушах, зміст твору визначає техніку його творення.
Моріс Фішер. Мати з дитиною. 1937
«Мати з дитиною» (1937). Цей чорно-білий твір – про материнську ніжність і безмежну любов. Залозецький дає високу оцінку майстерному вмінню Фішера гранично увиразнити фрагментарно вихоплене з глибокої темряви сяйво білих зображень двох облич – дитини й молодої мами.
Моріс Фішер. Обличчя. 1937
Замислюючись над твором «Обличчя» (1937), В. Залозецький підкреслює його подвійну сутність: голова навпіл поділена на чорне і біле. «Це можна сприймати як обличчя, що виникає з плазми немов повний місяць… – чорна половина місячної голови посміхається в тиші й дивиться з темряви в темряву. А біла її частина усміхається як жінка, яка потонула в Сені, зберігаючи мовчання й вічну таємницю…».
У малюнку «Єва» (1937) Залозецький виокремлює вимовність енергії малюнку: видається, що він створений не графіком, а немов «руками скульптора або руками ливарника металу». А про звучання образу оголеної дівчини неочікувано занотовує: «Це дочка Єви, правнучка Єви, але не сама Єва»…
Він схвально відгукується про прийоми чорно-білої графіки Фішера і зазначає зокрема стосовно композиції «Двоє» (1934) та зображень з дитячими голівками (1937), що «і тут світлотінь – це творчий внесок у науку про душу».
А у зв’язку з потужним відтворенням почуттів у3 них, автор вступного тексту проводить паралелі з Едвардом Мунком, якого бачить в ролі «хрещеного батька» цих образів.
Моріс Фішер. Меланхолія. 1938
Драматичну роботу Фішера «Меланхолія» (1938) В. Залозецький пропонує сприймати з філософським оптимізмом. Він задумується над зображенням «милої жінки в сльозах і під легким дощем волосся» і згадує слова Ніцше про те, що у душі є потреба в любові й печалі…
Можливість ознайомитися з професійними міркуваннями дослідника мистецтва стосовно творів Фішера є надзвичайно цінною подією, адже вони значно сприяють розумінню особливостей оригінального таланту його сучасника. Власне текст Володимира Залозецького є не лише вдатним прочитанням образів художника, а ще є тим мистецьким словом, яке залишає сильне враження від багатої метафоричності суджень.
Фішер – ілюстратор і есеїст
Художник проявив себе і як ілюстратор. 1938 року в Чернівцях вийшов друком збірник поезій Альфреда Кіттнера «Хмарний вершник» з ілюстрацією Моріса Фішера.
Крім того, митець публікував свої нариси у вигляді коротких оповідань. Їх друкувала чернівецька газета «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» (1935-1937). Серед них, наприклад, «Монолог», «Кошмар», «Нуца». Його проза вражає гострою виразністю подій та образів.
Один з начерків М. Фішера «Увечері наодинці» невипадково ілюстрований двома характерними графічними пейзажами, оскільки проза і графіка створені в єдиному ключі експресіонізму і вирішені з особливою художньою силою.
В передмові до есе підкреслено, що між його живописом та поезією неважко знайти зв’язки. Він спостережливо і талановито зображує природу, він такий же мрійник і мислитель, як і письменник».
Моріс Фішер. Ілюстрації до есе «Увечері наодинці». 1935. Лінорит
А що стосується есе, то є сподівання, що поетичні, напрочуд промовисті невеликі нариси Моріса Фішера можуть зацікавити чернівчан і сьогодні.
Румунський період у біографії митця
На жаль, бракує інформації про художню творчість М. Фішера, якою він займався у повоєнній Румунії до 1953 року.
Моріс Фішер (?). Ескіз декорації до театральної вистави
«Якщо вас запитають». 1959
А вже в 1959-1969 роках бачимо його ім’я в театральних програмках і на афішах спектаклів театру «Bulandra» в Бухаресті, в якому він був художником-сценографом і створював декорації до численних спектаклів. Приміром, у проспекті театральної постановки Доріана Дорела «Якщо вас запитають» зазначено, що її художником-виконавцем був Моріс Фішер (1959). У брошурі репродуковано три чорно-білі композиції – інтер’єри й пейзаж, (правдоподібно, роботи митця). Звертають на себе увагу інтер’єр з дзеркалом і вид нічного міста з ліхтарем, забарвлений особливою настроєвістю.
Митець працював в театрі саме в той час, коли його художнім керівником був уславлений режисер, художник і актор Лівіу Чулей, який був однією із найсміливіших і найскладніших фігур театрального світу. Під його керівництвом «Bulanda» став популярним театром не тільки в Румунії, а й за її межами. 1974 року Л. Чулея було звільнено комуністичною цензурою, після чого він емігрував з країни.
На жаль, інші деталі життя і творчих здобутків Фішера в час його перебування в Бухаресті залишаються невідомими.
Аналізуючи творчість митця, доходимо незаперечного висновку про те, що вдивовижу жвава творча атмосфера Чернівців перших десятиліть XX століття якнайкраще сприяла появі оригінальних художніх творів Моріса Фішера. Тому найменша відомість про нього надто важлива. Адже кожний з яскравих талантів минулого залишив свій слід у мистецькій пам’яті міста, яка благотворно впливає на сучасних чернівчан.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
—————————
Автор вдячна за допомогу журналістці й дослідниці, першій директорці Музею історії та культури євреїв Буковини Наталії Дмитрівні Шевченко, австрійському історику і політологу Гюнтеру Гуггенбергеру, Олені Василівні Банніковій – заступниці директора Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка. А також подяка за сприяння Державному архіву Чернівецької області (Слепинюк Олені Ярославівні), Чернівецькому обласному краєзнавчому музею (Танащик Вікторії Іванівні), директору Чернівецького музею історії та мистецтва євреїв Буковини Кушніру Миколі Петровичу, директорці Муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського Лесі Ілярівні Щербанюк.
