Виходиш з під’їзду на вулицю – і на повні груди вдихаєш осінь. Хоча надворі ще тривають останні літні дні, але повітря пахне так смачно, сонце гріє так лагідно, гарно вбрані дерева шурхотять-розмовляють так із тобою лише восени. І більше ніколи не скупаєшся у такому глибокому синьому небі…
Захотілося подивитися на світ без політики з її гармидером і безсовісністю, без 600-річчя Чернівців, яке набило вже оскомину, без інфляції, війни в Грузії, повені, кримінальних розборок і першого дзвоника… Це не ностальгія, це – суміш щастя і ніжності, солодкого винограду і лагідних очей коханого, бажаної зустрічі із засмаглими на морях друзями і старими фото з твого минулого життя, легкого павутиння на обличчі, білого інею на зеленій траві, і ще чогось невловимого, невимовного, що не дозволяє запанувати осінній депресії.
Передбачаю: шеф, прийшовши з відпустки, зауважить, що газета – не місце для сантиментів, романтики і поезії, а перегорнуті листки календаря – не інформаційний привід. І що осінь актуальна лише для жінок, яким за…, хоча позиціоную себе жінкою, якій ще… І що людям не до осені, коли навколо – безлад.
Як на мене, осінь – це передусім зрілість: пора зважених рішень і внутрішнього спокою, незбагненної мудрості природи і достиглих почуттів: смакуй, насолоджуйся, ділися з близькими, отримуй те, що породив і виплекав. Хіба не цього бракує нашій владі і народу? А в душу до себе краще поселити потроху кожної пори. Тож не гайте часу: осінь чекає на вас. Призначте їй зустріч у кафе в парку, випийте філіжанку кави і розкажіть про потаємне. Осінь знає, як воно краще, треба лише вміти слухати і почути. Візьміть трохи осені на згадку – лише два каштанчики до кишені. Вони такі смішні, колючі, а під шкіркою – блискучі, як захоплені оченята, спрямовані на тебе…
Гарні вчинки і великі надбання починаються з гарного настрою. Ви ще не збагнули, в чому секрет осені?…
Лєри ЯСНИЦЬКОЇ
