Місце поховання визначного політика Буковини часів Австро-Угорської імперії, багатопланової особистості та просто… чоловіка, який обожнював жінок, – на православному кладовищі Тегель у Берліні. І розшукав цю могилу народний депутат України Геннадій МОСКАЛЬ!
Могила Миколи фон Василька на православному кладовищі «Тегель» у Берліні
– За різними джерелами, політик Микола фон Василько був похований у місті Бад-Райхенхаль, – повідомляє нардеп, – на моє звернення посольство України в Німеччині повідомило, що ні на кладовищі в місті Бад, ні на кладовищі Мюнхена знайти інформацію про поховання Василька не вдалося.
Тоді депутат звернувся до державного архіву Німеччини, який установив, що Микола фон Василько похований на православному цвинтарі Тегель у Берліні.
– Могила українського діяча збереглася донині. Однак за нею ніхто не доглядає, вона потребує впорядкування. Тому я уклав відповідний контракт із берлінською фірмою, яка спеціалізується на догляді за місцями поховань, – каже Москаль.
На думку Ігоря Григоровича, усіх видатних людей України треба поховати на Аскольдовій могилі в Києві – Петлюру, Винниченка, Бандеру, перенести часточку землі з могили Мазепи, з місця, де загинув Шухевич. Варто перепоховати й Миколу фон Василька.
– Николай фон Вассилько, як він сам підписувався, народився у відомій аристократичній родині нащадків колишніх бояр Київської Русі та Молдавського князівства, – розповідає Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук. – Коли австрійський імператор роздавав титули, його Николая не потрапила до числа дванадцяти буковинських родин, що отримали титули графів і баронів. Тож обмежилися титулом лицарів.
Народився майбутній політик 1868 року на Буковині в родинному маєтку в селі Луківці Вижницького району. Навчався у найпрестижнішому закладі австрійської імперії «Терезіаніум» у Відні разом із дітьми імператора, майбутніми прем’єрами, міністрами та полководцями Австро-Угорщини. Він з дитинства увійшов до вищого кола імперії.
Повернувшись до Чернівців, Василько активно зайнявся політичною діяльністю: спочатку у складі румунських товариств, русофілів, а згодом долучився до народовців. Він розумів, що зароджується український рух, але нема аристократів, які би його підтримали. Тож став депутатом місцевого сейму, згодом – австрійського парламенту, з іншими українськими депутатами відстоював інтереси українців в імперії.
Разом з лідерами єврейської та румунської громади створив товариство вільнодумців. А з двоюрідним братом бароном Юрієм фон Васильком – Гуцульський легіон. Невдовзі 1500 гуцулів не пропустили росіян через Карпатські перевали!
Коли була створена Центральна Рада, Микола фон Василько виступав за об’єднання західних українців з наддніпрянськими. Під час розпаду Австро-Угорщини 1918 року формував уряд Західноукраїнської народної республіки. Після об’єднання Західноукраїнської і Української народної республіки був дипломатом УНР. Завдяки Василькові, УНР не воювала з Румунією.
Ставлення до постаті Василька неоднозначне: його вважали видатним політиком, але й хабарником, тіньовим діячем, ловеласом, який не пропускав жодної спідниці. Василько мав безліч противників і смертельних ворогів. Один з них, москвофіл Олексій Геровський, відгукувався про Василька, як про хабарника, який отримував великі кошти, зокрема, за вирубку лісу.
Але достеменно відомо, що Василько утримував українські посольства за кордоном, допомагав бідним емігрантам, фінансував українську пресу. На свої гроші він організував таємне перевезення Петлюри з польського табору до Парижа. Усі власні кошти політик витрачав на підтримку України.
Помер Микола фон Василько у Берліні 2 серпня 1924 року під час приступу астми. Після нього залишилися величезні стоси документів, адже працював день і ніч, не шкодуючи сил і здоров’я.
– Геннадій Москаль зробив хороший вчинок. І цей вчинок треба підтримати, – каже історик.
Любов КАФАНОВА, «Версії»
