Мажорики проти журликів

Казкова історія з реальним підтекстом

У казках зазвичай все просто: герої поділяються на «добрих» і «злих». І «добрі» завжди перемагають, попри всі спритні виверти «злих». Реальність часто відрізняється від казок  – результатом. Тоді як процес – а саме карколомні виверти «злих» для покращення результату для себе – що в казці, що в реальності подивовують своєю інстинктивною кмітливістю й винахідливістю.

1016

Кінець реальної історії, яка трапиласяна початку року в Чернівцях, наразі невідомий – на те вона й реальність. Тут все складно. Тому її доведеться описати простіше, тобто по-казковому.

Тож казка. Жили собі колись в деякому Краї, де варто жити, представники двох народностей. Не сказати, щоби ворогуючих, а так – малознайомих і майже не дотичних. Одні звалися журлики, а інші – мажорики. Жили вони собі, на перетиналися, не стикалися й горя не знали. Аж якось перетнулися. І навіть зіткнулися. А через сім місяців по зіткненні розповідали про це Третій Гілці Влади.

Версія журликів: Якось група журликів пізно увечері прощалася на тролейбусній зупинці в центрі столиці Краю, де варто жити, з метою розійтися по домівках. Їх було шестеро, збоку на них дивився пам’ятник Румунському Поетові, а вони стояли колом і допивали пиво. Раптом один з них (називатимемо його просто Журлик – з великої літери) почув, як товариші гукнули йому: «Обережно!» і одразу ж відчув удар ззаду під коліно. Заточився, озирнувся і побачив гарний автомобіль «мерсик», який прямував просто на журликів тротуаром. Жестами журлики поцікавилися, в чому річ і чому «мерсик» рухається пішохідною частиною. В машині, як уже здогадався кмітливий читач, були представники іншої народності – мажорики. Їх було двоє, вони були на «мерсику» і тому вважали, що їм тут їздити можна. Про що й сказали журликам. Журлик з великої літери звернувся до товаришів із проханням викликати міліцію. Тим часом відчув другий поштовх автівки, зразу після нього – третій, і впав на капот автомобіля. З капота його стягнув один з мажориків, який вистрибнув з пасажирського сидіння «мерсика». Почалася бійка (чи, як пізніше це назвав мажорик-пасажир – сіпанина), її учасники впали на землю. Мажорик-водій тим часом проїхав ще кілька метрів тротуаром, де розташована зупинка тролейбусів і маршрутних таксі. Коли він покинув «мерсик» і кинувся на допомогу мажорикові-пасажиру, на місце прибула міліція.

Версія мажориків. Мирні мажорики їздили містом на «мерсику». Спочатку мажорик-водій їздив в особистих справах до прокуратури, але його туди без документів не впустили. А документи він забув у нічному клубі з назвою Паризького університету. Тож довелося поїхати до «Сорбонни». Але спочатку забрати мажорика-пасажира з пивнушки. Не заходячи до самої пивнушки, ні-ні! Після пивнушки вони заїхали до «французького університету» «буквально на 5 хвилин» (з власних слів мажориків) і одразу – до їдальні швидкого харчування біля пам’ятника Румунському Поетові. Поїсти хотіли. Припаркувати «мерсик» не було де, тому вони попрямували просто на тротуар, до тролейбусної зупинки. Перед цим чемно (саме чемно, вони завжди так роблять) попередивши групу людей (як пізніше виявилося – журликів), що мають намір тут паркуватися. Журлики на попередження не відреагували. А потім один з них – Журлик з великої літери – з вигуком «Знімай!», спрямованим до товаришів, стрибнув на капот «мерсика». А далі вдруге, а потім втретє… Мажорик-пасажир не витримав такої наруги над «мерсиком» і пішов стягати Журлика з капота. Не виключає, що саме в цій «сіпанині» пірвав курточку Журлика. Потім вони обидва впали на землю. А потім прибула міліція.

Що обурило Журлика. Те, що мажорики їздять «мерсиками» по тротуарах і тролейбусних зупинках. Дозволяють собі в громадському місці брутально лаятися і принижувати інших людей. Те, що мажорики вважають, наче будь-кому, в тому числі й йому, Журлику, можна безкарно наносити тілесні ушкодження.

Що обурило мажориків. Те, що їх відвезли на освідчення щодо вживання алкоголю (так обурило, що вони відмовилися від освідчення). І те, що з такої «дрібнички» можна роздути такий скандал» (оскільки справді переконані, що це «дрібничка», то вини своєї не визнали ні на йоту). «Що тиждень по телевізору це крутили – невже більше показувати нема що, он скільки дітей є хворих».

Що здивувало спостерігачів процесу в залі Третьої Гілки Влади. Та нічого нас насправді вже не дивує. Окрім одного: чому, хоч журликів, разом з училиками, лікуваликами, інженериками, фізиками, ліриками, будівликами і шофериками більше, світом колотять і правлять мажорики?

P.S. Усі збіги в назвах народностей є невипадковими.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії», журлик

 

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *