Нинішнього жовтня половину депутатів Верховної Ради обиратимемо за мажоритарними округами. Французьке слово «мажор» походить від латинського «майор», що означає «великий». За мажоритарною виборчою системою переможе той кандидат, який отримає найбільше голосів у своєму окрузі. Відтак і настрій в нього буде мажорний – бадьорий, радісний. А конкуренти перебуватимуть у сумному, скорботному настрої, який називають мінорним (латинське «мінор» означає «менший»).
Кому мажор, а кому мінор, дізнаємося лише після виборів. Поки що всі кандидати ведуть запеклу боротьбу за симпатії виборців і розраховують на щось добре.
Далеко не всі з них пішли на вибори, щоби перемогти й стати депутатами. Є так звані «технічні кандидати» – їхнє головне призначення полягає у розпорошенні голосів, аби їх не отримав конкурент того, хто наймає собі таких «технічних» псевдовисуванців.
Є й інша категорія псевдокандидатів – це бізнесмени, які використовують передвиборну кампанію для реклами свого бізнесу: їхні прізвища «світяться» у засобах масової інформації, цих людей починають упізнавати на вулицях, що сприяє розвитку їхньої головної справи. Реклама ж як відомо, є двигуном торгівлі.
Дехто пішов на нинішні вибори з далеким прицілом на майбутнє. Скажімо, людина робить лише перші кроки у політиці й прагне чимось прославитися, щоби мати свій електорат на виборах наступних. Нині така людина стає більш-менш впізнаванною, а цей капітал знадобиться у майбутньому.
Нарешті, є люди надзвичайно амбітні, які мріють про суспільне визнання і навіть всенародну славу. Здобути таке визнання у своїй професії вони не можуть з об’єктивних причин (недостатньо таланту, низька кваліфікація, несприятливий збіг обставин тощо). От і використовують можливість потрапити в центр суспільної уваги, яку відкривають вибори з їхньою публічною боротьбою й громадським інтересом до «великих перегонів».
Кожен має власні мотиви висування й обирає тактику, що мала би принести успіх. З кожними новими виборами зростає ціна влади і до виборчої сфери вкладаються все більші гроші. Кандидати намагаються знайти спеціалістів-політтехнологів, здатних привести їх до перемоги. А ті вже вигадують різні способи маніпуляції симпатіями виборців. Нині мало хто читає програми кандидатів, людям приємніше особисто почути від борців за виборну посаду компліменти на свою адресу та обіцянки значно покращити їхнє життя. Правда, і тут все не просто – зростає розчарування простолюду у політиках.
Але чимало людей ведеться ще на елементарний підкуп – від продовольчих наборів до більш серйозних подарунків, які може зробити грошовитий кандидат. Хоча закон забороняє підкуп виборців, команди кандидатів знаходять шпаринки у ньому і роблять свою справу.
Деякі кандидати завалюють виборця своєю рекламою настільки, що тому набридає одне і те ж обличчя, відтак людина може проголосувати проти набридлої фізіономії. Інші кандидати використовують прямі образи на адресу своїх конкурентів, вдаючись до крайнього хамства і непристойностей. Чим лише відштовхують від себе вихованого і порядного виборця. Перед фінішем перегони стануть вкрай напруженими. А мажорний настрій гарантований лише одному з учасників. Іншим справжнім (не «технічним») кандидатам доведеться скуштувати гіркоту поразки і відчути весь сум мінору.
Ігор БУРКУТ
