Соціально-політична ситуація в Україні загострюється. Невдоволені політикою уряду, на маніфестації виходять представники різних верств нашого суспільства. Одні з цих маршів викликають значний громадський резонанс, інші проходять майже непомітно. До останніх належить акція протесту, нещодавно проведена співробітниками наукових установ України.
Докторів і кандидатів наук «дістали» злиденні зарплати та вкрай недостатнє фінансування їхньої діяльності з боку українських законодавців та виконавчої влади. Колона маніфестантів промарширувала вулицею Грушевського попри величну будівлю Кабміну до металевого паркану, яким недавно народні обранці відділилися від «вдячного» народу.
Вчені вимагали припинити цілеспрямоване знищення науки. До слова, серед науковців часто зустрічаються люди з розвинутим почуттям гумору. Так ось один із учасників акції гірко пожартував, що, мовляв, із таким же успіхом могли протестувати євреї проти власного знищення десь у Берліні 1942 року…
Це ж у яку безвихідь треба загнати людей, щоб їм у голову могло прийти таке порівняння? А опинилися там не лише професори з доцентами. Свій марш протесту провели і студенти Київської політехніки, яких обурило, що не оголошується конкурс на заміщення посади їхнього ректора. Студенти підозрювали – міністр наказом призначить їм свою людину. Слід відзначити, що діяльність «міністерства торгівлі наукою і освітою» викликає гостру критику з боку вітчизняної громадськості. Щоб пригасити її напругу, міністр Дмитро Табачник негайно заспокоїв студентів політехніки: конкурс відбудеться днями і на результати його зможуть впливати ті, хто працює і вчиться у виші. Дай Боже.
Та останні події під урядовими вікнами показують, що дістали всіх, особливо чорнобильців та афганців. Їх хотіли позбавити найнеобхіднішого – тих надбавок, які дозволяють їм існувати. Але не на тих напали. Для цієї категорії людей питання стоїть руба: бути чи не бути. Тому й вийшли не тільки на марш, а й на штурм урядових будівель. І перемогли.
Та в Україні відбуваються не лише марші протесту і штурми Кабміну. На 4-6 листопада у восьми великих містах України призначено «Русскій марш». Що це таке?
У сусідній Росії нещодавно запровадили нове свято: 4 листопада відзначають звільнення Москви 1612 року від поляків. А у 2005 р. цього дня на вулиці російської столиці вийшли тисячі людей з плакатами «Русские идут!» з єдиною вимогою очистити Росію від різних «інородців». Організували перший «Русский марш» неонацисти з Руху проти нелегальної імміграції – об’єднання крайніх шовіністів та ксенофобів. Кремлівські власті були стурбовані і натиснули на цю організацію, виштовхуючи її на периферію громадського життя. Але естафету перехопили інші неонацисти. Їм вже тісно у межах РФ, от і лізуть за кордон. Або ж кремлівський тандем спрямовує їх до нас для створення свого «Русского мира». Якщо патріоти України проводять марші за зміцнення демократії в нашій країні, то їхні антиподи виступають проти самого існування Української держави. Бездарні політики, довівши справу до крайнощів, і створили таким чином умови для таких виступів.
