Маленька батарейка – велика біда

Годинники, фото- і слухові апарати, електронні іграшки, плеєри, комп’ютери – чимало  побутових речей працює нині на батарейках. Тільки в Україні за один день їх продають… понад 10 тонн! А куди ж діваються відпрацьовані? Потрапляють до смітників! Хоча на кожній з них є позначка, що означає: «Викидати у смітники суворо заборонено!». Бо так звані «електронні відходи» чи ХДС, хімічні джерела струму, можна тільки утилізувати. Але ж виникає слушне запитання – де та як?     

OLYMPUS DIGITAL CAMERA 

Помремо під сміттям?                           

Алергії, головні болі, слабість і сонливість, вади новонароджених, масові ракові захворювання – все це буденні прояви сучасного життя. У чому ж причина?  Однозначної відповіді немає. Та забруднення повітря і ґрунтових вод, – а в Україні до них щороку потрапляє тільки ртуті понад 40 кг, а ще 160 кг кадмію, 400 т кольорових металів, 260 т марганцевих сполук, і безліч інших хімічних сполук, – визнається головним чинником наших бід.

Кадмій та його сполуки спричиняють ракові захворювання. Як відомо, кадмій є стабілізатором у пластмасах і входить до складу кадмієво-нікелевих акумуляторів.

Не менш безпечні й інші відходи. Так, за твердженням спеціалістів, у агресивному і хімічно насиченому середовищі, якими є полігони твердих побутових відходів, хімічні сполуки вступають у різні неконтрольовані реакції з непрогнозованим виходом небезпечних активних хімічних речовин. Саме тому збирання та утилізація ртуто­вмісних ламп і відпрацьованих хімічних джерел струму – проблема, якою опікується свідома екологічна  спільнота і, зокрема, вже не перший рік, – професор ЧНУ, голова Ради громадських екологічних організацій Ярема ТЕВТУЛЬ.

За ступенем руйнівного впливу на довкілля і людину відходи поділяються на 4 класи: надзвичайно небезпечні, високо небезпечні, помірно та малонебезпечні.

Надзвичайно небезпечними компонентами в складі твердих побутових відходів, віднесених до І класу небезпеки, є відпрацьовані люмінесцентні лампи та відпрацьовані малі побутові хімічні джерела енергії (батарейки та акумулятори).

Професор наголошує, що відпрацьовані батарейки, побутова та оргтехніка, мобільні телефони тощо вже давно визнані ключовою проблемою сьогодення через стрімке зростання їхньої кількості та істотну загрозу для довкілля та здоров’я людей. Позаяк через харчовий ланцюг, якого ніхто не відміняв, забруднені продукти опиняються на нашому столі. Цей шлях елементарно простий: токсичні речовини, що містяться у хімічних джерелах струму, забруднюють грунти й природні води, ті, у свою чергу, передають їх рослинам, а відтак і тваринам. А вже токсичні речовини з м’яса і рослин  перекочовують до організму людини, спричиняючи тяжкі отруєння і навіть генетичні зміни. Лише грам ртуті, який потрапив у довкілля, забруднює понад 3,3 мільйона кубометрів повітря!

А тепер, поклавши руку на серце, зізнайтеся хоча б собі: куди викидаєте непридатні батарейки? На смітник. А куди ж іще?! Хоча вони мали б опинятися у спеціалізованому контейнері чи на пункті прийому. На жаль, у Чернівцях таких поки що немає…

DSC_7618

Утім, як запевнив нас Ярослав КУШНІРИК, заступник директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міськради, через 2 місяці ми вже зможемо предметно і на більш оптимістичній ноті говорити на цю тему. Бо програма «Чисте місто», до якої долучилися Чернівці, передбачає роздільне збирання сміття. За словами п. Кушнірика, планується й відкриття сміттєпереробного заводу. А він потребуватиме матеріалу для своєї роботи. І батарейок в тому числі. Поки ж  виокремлено здають їх на утилізацію тільки підприємства.

Начальник управління охорони навколишнього природного середовища Борис БАГЛЕЙ, який перед цим працював у захисті прав споживачів, наголосив, що, згідно з законодавством, збирати, приміром, батарейки мусить той, хто їх продає. Та  реалізатора, на думку Бориса Михайловича, треба якось стимулювати. Втім, як на автора цих рядків, достатньо просто контролювати і змушувати виконувати обов’язки.

За словами головного природоохоронця області, управління думає над тим, як усе ж таки, бодай біля великих супермаркетів, поставити  невеличкі контейнери для збирання відпрацьованих хімічних джерел струму. А тим часом плече допомоги природоохоронцям підставила екологічна громадськість.                       

 Хімфак збирає відпрацьовані хімічні джерела струму  

– На сміттєзвалищах оболонки ртутовмісного, електронного чи електричного обладнання, батарейки, а також енергозбережні лампи руйнуються, внаслідок чого хімічні елементи, присутні в їхньому складі, випаровуються та вимиваються в навколишнє середовище. Токсичні речовини переносяться повітряними потоками і випадають на землю, інколи неподалік від первинного джерела, а подеколи дуже далеко від нього, проникаючи глибоко в ґрунт і воду, – не перший рік б’є на сполох голова Громадського екологічного об’єднання Ярема Тевтуль. І, мабуть, набридло це йому: науковець узявся за справу та організував їхнє збирання. І його підтримали вчителі та учні шкіл області.

Газета вже повідомляла, що кафедра фізичної хімії та екології хімічних виробництв  ЧНУ   збирає використані гальванічні елементи. Кінцевий пункт для них – Львівське державне підприємство «Аргентум»: там їх знешкодять.

У Європі лише три заводи мають потужності для переробки батарейок. Один з них – у Німеччині, другий – у Франції. А торішнього вересня відкрився третій – в Україні.  І, хоча підприємство може переробити до тонни батарейок за день, через низький рівень організації їхнього збирання, об’сяги переробки дуже низькі: за перші шість місяців роботи заводу для нього не зібрали навіть півтонни цього «добра». Тому для виробничників головне – налагодити процес збирання.

– Наша акція спрямована на попередження забруднення територій, – наголосив профессор, – і виховання в дітей і студентів свідомого ставлення до природи і людини.

Юннати вберегли від забруднення гектари землі

Найбільше батарейок – аж 25,5 кг – зібрали школярики гімназії № 7 на чолі з учителькою хімії Іриною Горбуновою. З Велико-Будського навчально-виховного комплексу привезли до хімфаку 7 кг батарейок, з Могилівської школи, що на Герцаївщині, та Стрілецькокутської Кіцманського району – по 5 кілограмів. Та, мабуть, найважливіше, що 13 навчальних закладів усе ж таки відгукнулися на пропозицію хімфаку та зібрали разом 61,5 кг батарейок. Але цього зазвичай недостатньо, бо зі Львова за відпрацьованими ХДС приїжджають за умови, що зібрано не менше ста кілограмів.

– Отже, комунальний заклад «Чернівецький обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» теж підтримав ідею студентів і започаткував свою акцію «Гальванічний елемент», – розповів Олександр СУТЯГА, методист центру. – Та водночас ми ще й оголосили конкурс серед збирачів батарейок. Його переможці – вихованці гуртків «Основи екологічних знань», «Юні екологи» та «Юні бджолярі» були нагороджені екскурсією до столиці України Києва в рамках щорічного Всеукраїнського конкурсу-виставки «Живи, ялинко!». А ще всі учасники акції отримали солодкі призи, якими щедро ділилися з тими, хто їм допомагав, адже до справи гуртківці залучили своїх друзів, однокласників, батьків.

Лише одна пальчикова батарейка забруднює 20 кв. м грунту або 400 л води.

Пан Олександр повідомив, що акція «Гальванічний елемент» триває: у Центрі встановлено контейнер для збирання батарейок, який постійно поповнюється. До слова, зібравши сотні батарейок, учнівська молодь відчула свою причетність і відповідальність за життя на планеті. Провівши ж нескладні підрахунки, хлопці та дівчата побачили, що вони вберегли від забруднення гектари землі!

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Акція «Гальванічний елемент»

Шановні краяни! Очистимо довкілля для себе й своїх дітей

Доки департамент житлово-комунального господарства переймається тим, як організувати роздільне збирання відходів, заносьте використані хімічні джерела струму на хімічний факультет ЧНУ (Чернівці, вул. Лесі Українки)

Контактна особа: Тевтуль Ярема Юрійович, тел. сл. 58-48-99, моб. 067-49-93-273.

Або ж на вул. Кошового, 57, Чернівецький обласний центр еколого-натуралістської творчості учнівської молоді, тел. 52-18-01

На знімку: Роздільному збиранню сміття у данському містечку Рьоскіль – не один десяток років. До слова, тамтешні смітники вразили автора цих рядків чи не найбільше.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *