Засоби масової інформації чимало уваги приділяють «справі Едварда Сноудена», співробітника американських спецслужб, який оприлюднив секретну інформацію про шпигунство його відомства за чужими державами й громадянами. З’ясувалося, що нібито гарантовані в західному суспільстві права людини грубо порушуються тими, хто повинен стояти на їхній сторожі. Розрив між гарними словами і реаліями життя швидко поглиблюється. В умовах всебічної кризи суспільства такий розвиток подій є майже неминучим.
Коли 2008-го тріснула мильна бульбашка фінансового благополуччя, чимало людей сподівалося, що невдовзі наступить черговий економічний підйом, а їхній життєвий рівень знову почне зростати. Проте сподіваного не сталося. Кризові явища тільки поглиблюються, у країнах ЄС зростає безробіття, уряди скорочують витрати бюджету, що виводить на вулиці тисячі невдоволених. Загальмувався навіть розвиток Китаю, а днями там обвалилася фондова біржа. Важкі проблеми існують і в американській економіці.
Тривожні економічні процеси обіцяють вилитися у масштабні соціальні протести, у загострення міжнародних конфліктів.
Все більше людей починає розуміти, що невпинне зростання економіки, а разом з ним і споживання, припинилося назавжди. Ресурси планети не безмежні, а їхнє вичерпання змушує людство змінити орієнтири свого розвитку: більшості варто замислитися над власним духовним удосконаленням, а не матеріальним збагаченням. Проте духовна сфера занепадає, храми порожніють. Чимала доля відповідальності за це лежить на духовних особах. Католицька церква багато втратила через корумпованість своїх ієрархів і поширення педофілії серед священиків. А любов Московського патріархату до «немилосердної розкоші» днями спричинила нещадну критику навіть з боку протодиякона Андрія Кураєва – відомого православного інтелектуала, авторитетного мислителя.
У погоні за матеріальними благами людство втрачає ті чесноти, які колись вважалися основою його існування. Філософія гедонізму, грунтована лише на прагненні до насолод, веде до прірви. Поширення наркоманії, алкоголізму, наймерзеннішого розпутства є свідченням глибокої духовної кризи людства. Втративши справжні орієнтири, люди блукають манівцями. Не перший раз у своїй історії і не останній. Вихід знаходився завжди, але він ніколи не був вічним: нові підходи швидко застарівали, а для вирішення небачених раніше проблем необхідно шукати щось нестандартне.
От і виникали ззовні привабливі ідеології, які при втіленні в життя поверталися жахливим боком. На початку ХХ ст. мільйони повірили у справедливість соціалізму. Випробували різні його форми: від м’якого «демократичного соціалізму» скандинавського типу, аж до тоталітарного націонал-соціалізму в Німеччині й «розвиненого соціалізму» в СРСР. Крайнощі згодом зникли, а м’яка форма нині переживає кризу. Альтернативою соціалізму проголосив себе американський лібералізм, фетишем якого стали права людини. Їх довели до абсурду, що і підтвердив Сноуден. Людство мусить шукати нові орієнтири, якщо хоче вижити у швидкозмінному світі.
Ігор БУРКУТ
