Учора, 1 квітня, під Україною увімкнули годинниковий механізм комунальної бомби: День сміху чи День сліз?
Учора під Україною ввімкнули годинниковий механізм комунальної бомби: почали діяти нові тарифи. Та якщо Президент не дослухається до голосу народу – вже навіть місцеві ради депутатів звертаються до нього як до гаранта Конституції з проханням скасувати дві постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), якими підняті тарифи для населення на газ та електроенергію (до слова, НКРЕКП – повністю закрита для народу організація: ніхто з невтаємничених не знає, за яким принципом формуються тарифи) – станеться те, на що чекають вороги українського народу.
Та, як завжди в історії людства, все залежить від того, за яким сценарієм розвиватимуться події далі. Поки що гору в Україні взяв олігархат. Це вони – Ахметови, Пінчуки, Коломойські, Фірташі та з десяток інших аморальних осіб – обібрали Україну, роздягнувши її народ догола та далі витискаючи з нього останню кров. Щоправда, за нашої мовчазної згоди – через нашу неготовність до опору та необізнаність. Олігархи знекровили економіку держави, бо дбали лише за власні кишені, які набивали й набивали її багатствами. Вони створили власне, а не конкурентне бізнес-середовище, використовуючи державний ресурс. Але варто їх лише позбавити доступу до цього державного ресурсу, як вони стануть банкротами, бо це не фінансові генії, а звичайнісінькі злодії та бандити. Саме їхня політика призвела й до банкрутства Пенсійного фонду та й, зрештою, усієї держави.
Але уряд, замість того, щоби дбати про розвиток економіки та проведення реформ у країні, яка гине, і далі злочинно підтримує олігархів, не забуваючи при цьому й про себе. Чи треба піднімати ціни на газ у 7 разів, коли маємо газ власного видобутку? – питання риторичне. Але ж голубе паливо «за так» віддають олігархам, бо саме на них і для них майже 25 років працювала вся Україна та й, зрештою, працює далі. У них достатньо грошей, аби створити для власного захисту власні армії, так звані добровольчі батальйони, купити політиків і цілі партії. Їм належать усі телевізійні канали України. І це вони спричинили криваву бійню на Сході України та створили ще й внутрішню загрозу, поставивши від 1 квітня народ, який руками волонтерів утримує вояків АТО, на межу виживання. Люди вже не зможуть виділяти зі своїх злиденних доходів гроші на утримання народних збройних сил.
Чи є вихід? Вихід завжди є. Але його треба знайти, бо куплені олігархами політики завжди створюють ситуацію таким чином, щоби в народу був «вибір без вибору». Це коли з двох бід доводиться вибирати меншу. Справжнього виходу нам ніхто й ніколи ще не пропонував. Тож саме час брати всю відповідальність на себе. Кожному з нас – вже і зараз – треба вчитися думати та аналізувати, вимагаючи справжньої демократії, а не словесного проносу куплених нардепів і державних чиновників. До слова, ситуація виходить з-під їхнього контролю. Чи ж не тому в риториці Президента нарешті з’явилося слово ДЕОЛІГАРХІЗАЦІЯ. Та почали вони її з маленьких сошок державної служби надзвичайних ситуацій – хоча ж вони є наслідком, а не причиною системи. Для змін же треба – ламати систему.
…Одне слово, якщо ми «проковтнемо» нинішнє підвищення комунальних тарифів, воно просто знищить усіх нас: годинникова бомба спрацює.
Людмила ЧЕРЕДАРИК , “Версії”
