Кому не хочеться добре жити – заможно, весело, творчо, у здоров’ї та силі? Однак таке життя вимагає від кожного зусиль. А коли ніхто не бере на себе відповідальності за все, що робиться довкола, будемо мати у державі виключно те, що нині маємо.
Кілька найпоказовіших фактів до прикладу.
Споживачів нагріли на 10 млрд. грн. платні за тепло і газ
Цього тижня під час засідання робочої групи Верховної Ради стосовно тарифів Максим Гольдарб розкрив схему, про яку всі не просто здогадувалися й мовчали, а, швидше за все, добре знали. «Лише за період опалювального сезону люди переплатили десь 10 млрд. грн. за тепло і газ, які по факту не отримали, – стверджує нардеп. – Цей газ залишається у монополій, і потім вони продають його ще раз, уже своїм або чужим підприємствам за комерційною ціною. А це ще раз близько 10 млрд грн!». Сюди ще варто додати, що весь світ платить за теплотворність газу, а не за його кубічні метри, бо саме через це так погано горять імпортні колонки, налаштовані на чистий газ, і так довго закипає чайник на плиті…
А ми мовчимо, гадаючи, що від нас нічого не залежить…
Українці спонсорують Ахметова, аби не збіднів
Уряд по-різному пояснював підвищення тарифів для населення на електроенергію та опалення. Спочатку брехав про вимоги МВФ, потім – про наближення до європейських стандартів, а тепер щось белькоче про Національну комісію з регулювання енергетики, хоча НКРЕ і не думає робити тарифи прозорими.
Нагадаю, що електрика вважається одним із найдешевших видів енергії. Тож навіть у найбідніших країнах світу норма дешевої електроенергії на одну (!) людину становить 66,67 кіловат. Українцям НКРЕ встановила свою норму – 100 кВт на квартиру. Скільки доводиться платити сім’ї з 5-ти осіб, нікого не обходить. Але ж навіть сьогодні з усіма витратами відпускна ціна електроенергії з атомних станцій становить 27,6 копійок за 1 кіловат. Та цю енергію ДТЕК жене за кордон, отримуючи бариші.
Що за ДТЕК? А це найбільша приватна вертикально-інтегрована енергетична компанія України – низка підприємств, що створюють виробничу вервечку від видобутку і збагачення вугілля до генерації та поставок електроенергії споживачам. ДТЕК відповідає за енергетичний бізнес групи СКМ найбагатшого українського підприємця і політика Рината Ахметова, якому саме і йдуть усі наші гроші та надходження від того, що було створене попередніми поколіннями українців.
А тепер кілька слів про СКМ – Систем Кепітал Менеджмент, чий головний офіс розташований у Донецьку й охороняється сепаратистами. СКМ – найбільша фінансово-промислова група України, 90% акцій якої належать Ахметову. Діяльність СКМ сконцентрована у 4-х напрямках: металургія та видобуток вугілля; виробництво електроенергії; банківська справа та страхування; телекомунікації. СКМ володіє та управляє також активами в інших секторах бізнесу – нерухомість, медіа-бізнес, видобуток і переробка глин, роздрібна торгівля, машинобудування, виробництво пива, АЗС, спорт. Крім українських активів, СКМ – а це понад 90 підприємств, на яких працюють майже 165 тис. осіб – володіє компаніями в країнах Євросоюзу та Швейцарії.
А ми мовчимо, гадаючи, що від нас нічого не залежить…
А в державі тим часом ліквідували органи контролю за цінами, за якістю харчів…
Де-юре держава регулює ціни на продукти, що входять до переліку соціальних, а точніше – встановлює 12-відсоткову надбавку до гуртової ціни, коли товар реалізується у роздріб. У списку є 14 позицій. Серед них і цукор, вартість якого Кабмін щойно дозволив збільшити на 40%. Та коли підрахувати, скільки цей білий солодкий продукт мав би коштувати, якби держава відповідала за регулювання цін, що вона, до слова, задекларувала, то від здивування на голові стане волосся: удвічі менше. Та, як кажуть нам чиновники з департаменту економічного розвитку облдержадміністрації, контролювати ціни просто нема кому, бо ліквідовані відповідні органи, зокрема, Держцінінспекція. Та й мораторій на перевірки продовжено.
А ми мовчимо, гадаючи, що від нас нічого не залежить…
І мовчали, за що нині має бути соромно
Нині, як відомо, Раїсу Богатирьову оголошено в розшук. Саме ту Богатирьову, яка очолювала колись РНБО та міністерство охорони здоров’я. Всі керівники медзакладів та й лікарі знали про створені нею схеми: це й ліки, що її син випускав, а вся Україна мала купувати, і завезення до лікарень старезних рентген- та інших медапаратів за ціною найсучасніших. Усі обурювалися, та мовчали. Наша газета навіть розсварилася з медуніверситетом за те, що розкритикувала нікому не потрібні лекції міністра в онлайн-режимі для всіх студентів країни, які їм зовсім були не потрібні та ще й у період сесії. Зрозуміло, що захланна Богатирьова отримувала за них шалені кошти. Визначний оратор, блін… А от шахрайка визначна!
Але мовчок! Чи не у цьому наша біда, українці?
Людмила ЧЕРЕДАРИК
