«Хай чабан, – усі гукнули, – за отамана буде!»?

Знайомий зі школи рядок відомого у радянські часи вірша Павла Тичини «На майдані коло церкви революця іде». Він вам нічого не нагадує? Та знавці мені можуть зауважити, мовляв, охлократія, себто влада натовпу (ні, все ж таки краще сказати –демократія, тобто влада народу) – у традиціях українського люду. Бо ж скільки сотень літ тому козаки обирали отамана на спільній раді.

Утім, якщо уважно придивитися до того, що відбувається нині на майданах України, то вибір народу – це чистої води декларація. Приміром, у Чернівцях на Центральній площі жодному учаснику Віча не вдалося поставити запитання «своїм обранцям». Порекомендували це робити в індивідуальному порядку, а не на загал.

Зрештою, люди і не можуть знати всіх, кого їм пропопнують. Тому мають бути попередні узгодження з певними групами та представниками громади, суспільства. А це вже, хто і що мені б не казав, –  кулуарні домовленості й певні торги. Хоча по-іншому, мабуть, воно й не може відбуватися. Але при цьому має витримуватися одна умова – ПРОЗОРІСТЬ перемовин. І, гадаю, якби цього на Буковині дотримувалися, то новий голова виконавчої влади краю Роман Ванзуряк мав би наперед оглосити список своєї команди, аби буковинці мали бодай кілька днів на те, щоби дізнатися якомога більше про майбутніх своїх очільників. А нині це зробити нескладно – «забиваєш» прізвище в «Гуглі» й отримуєш весь послужний список того, хто тебе цікавить. У ньому буде все –  кому служив, у якій партії був, куди перейшов… Та й жили керівники, яких нам запропонували, не на безлюдному острові. Тож про них багато що відомо, адже кожен людський крок залишає слід. Усвідомлюю, їм не вберегтися від недоброзичливців та заздрісників. Але людський поговір, як правило, дуже рідко обливає брудом чесних людей, хоча буває, на жаль, і таке. Однак практично одностайна негативна реакція громади у соцмережах та в розмовах на призначення першим заступником Ванзуряка Івана Рибака, дуже насторожує.

Я особисто недостатньо спілкувалася з нинішнім першим заступнком голови ОДА. Бо повз нашу громадську екологічну раду, яка діє при управлінні екології (його назва змінюється мало не щорорку), Рибак пройшов дотично, як один із чергово призначених на короткий термін – для майбутнього кар’єрного зростання – начальників. Можливо, це мені так здавалося, але креативності чи зацікавлення в роботі професійного еколога побачити не вдалося. Дай Боже, щоби нова посада була для нього більш надихаючою…

Утім, є ще один варіант. Ймовірно, саме така людина з долею шахової королеви і потрібна владі – щоби потім пожертвувати цією фігурою задля порятунку короля.

Насамкінець хочеться побажати новій команді удачі, талану, працьовитості. У ній – люди розумні та грамотні, тож мусять усвідомлювати аксіому: служити варто не партіям та їхнім лідерам, – бо такі бізнесові проекти є тимчасовими, – а народові, що нині виступив у новій якості. І надурити який, сподіваюся, не вдасться.

Людмила ЧЕРЕДАРИК