Повне зникнення озонного шару потягло б і зникнення вищих форм життя. Тому озоносфера є найважливішою складовою частиною атмосфери, яка впливає на клімат і захищає все живе на Землі від випромінювання Сонця. Основна маса озону перебуває на висотах від 10 до 50 км, а його максимум – на 18-26 км. Усього в стратосфері втримується 3,3 трлн.т озону. У шарі озоносфери озон перебуває в дуже розрідженому стані.
Роль озону у збереженні біологічного життя на Землі винятково велика. Молекули озону поглинають тверде ультрафіолетове випромінювання Сонця саме в тій спектральній області, яка є найбільш руйнівною для біологічних систем. Органічні молекули руйнуються ультрафіолетовим ( далі – УФ) випромінюванням. Це стосується і молекул ДНК, що відповідають, як відомо, за передачу спадковості. Озоновий шар, немов щит, не тільки оберігає живу речовину від прямого руйнування, але й забезпечує хід еволюції.
Озон являє собою їдкий, трохи блакитнуватий газ. Його молекула складається із трьох атомів кисню, отже, озон є «хімічним родичем» більш стабільної й великої за кількістю атмосфері речовини, необхідної для дихання людини, що складається з двох атомів кисню.
Експерименти показали, що планктон, який живе в приповерхньому шарі, при збільшенні інтенсивності твердого УФ може серйозно постраждати й навіть загинути повністю. А він, як відомо, міститься в основі харчових ланцюгів усіх морських екосистем, тому без перебільшення можна сказати, що практично все життя в приповерхніх шарах морів й океанів може зникнути. Рослини менш чутливі до твердого УФ, але за збільшення дози можуть постраждати й вони. Повне зникнення озонного шару, безсумнівно, означало б і зникнення вищих форм життя. Щодо людей, то зараз підраховано: навіть незначне зниження товщини шару озону може збільшити захворюваність раком шкіри. Хоча людство легко знайде спосіб захиститися від твердого УФ-випромінювання, але при цьому ризикує померти з голоду.
Інший розподіл озону по висоті істотно вплине й на клімат, тому що зміниться характер поглинання УФ-випромінювання озоном, а отже, і температура стратосфери.
Проблема озону, як одного з малих газових компонентів атмосфери, становила раніше інтерес лише для невеликого кола вчених. Нині ж вона має глобальне значення. Така різка зміна пояснюється відкриттям того факту, що нормальний вміст озону в атмосфері перебуває під загрозою в результаті господарської діяльності людини.
Якби всю кількість озону зібрати за нормального тиску 760 мм рт. ст. і температури 273,15 К, то товщина цього шару склала б усього 2,5-3 мм.
1985 року було підписано Віденську конвенцію про охорону озонового шару, в якій розвинені країни визнавали факт проблеми його руйнування. Пізніше, відповідно до досягнутої в Монреалі домовленості, розвинені країни повинні були до 1999-го. знизити споживання хлорофторовуглеців до половини рівня 1986 року. Для використання в якості пропеллента (тобто інертної хімічної речовини, за допомогою якої створюється надлишковий тиск в аерозолях) уже знайшли непоганий замінник – пропан-бутанову суміш. За фізичними параметрами вона практично не поступається фреонам, але, на відміну від них, вогненебезпечна. Такі аерозолі вже виробляються в багатьох країнах. Складніша справа з холодильними установками – другим за величиною споживачем фреонів. Через полярність їхні молекули мають високу теплоту випаровування, що дуже важливо для робочого тіла в холодильниках і кондиціонерах. Кращим відомим на сьогодні замінником фреонів є аміак, але він токсичний і все-таки поступається фреонам за фізичними параметрами. Непогані результати отримані для повністю фторованих вуглеводнів. У багатьох країнах ведуться розробки нових замінників і вже досягнуті непогані практичні результати, але повністю проблема ще не вирішена.
Хочеться сподіватися, що проблема озонового шару навчить людство із більшою увагою та осторогою ставитися до всіх речовин, які потрапляють в атмосферу в результаті людської діяльності.
Георгій ЖАРІКОВ, начальник відділу погоджень у сфері господарської діяльності
