Енергозалежність – один із найгостріших викликів сучасності в нашій державі. Головним шляхом її подолання фахівці вважають розробку й використання нетрадиційних джерел енергії. Про перспективи та екологічні проблеми використання традиційних та альтернативних видів енергії йшлося на щорічних Горбуновських читаннях, які проводить кафедра екології і права Чернівецького факультету Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
«Нетрадиційна енергетика потребує спеціалістів»
– Подолання енергозалежності Україною можливе за рахунок розвитку так званих нетрадиційних джерел енергії, а саме: енергії сонця, вітру, малих річок, енергії біомаси та довкілля, – розповідає Мирослав МАЛЬОВАНИЙ, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри екології і збалансованого природокористування Національного технічного університету «Львівська політехніка». На жаль, усі вони мало розвинені через великі затрати на установку та запуск і відсутність спеціалістів, які могли би працювати на цих електростанціях. Крім того, потрібні комп’ютерні програми, які регулювали б викидання енергії і перенаправляли б її туди, де вона необхідна. Інакше може трапитися так, як після запуску вітрової станції в Очакові на Миколаївщині: через перенапругу в людей згоріла вся побутова техніка, після чого перспективну станцію закрили і нині вона не працює.
Іншою проблемою застосування новітніх електростанцій є їхній локальний характер і відносно невеликий спектр дії, який вимагає поєднання на одній території різних видів станцій, наприклад, сонця й вітру, води й вітру тощо.
На жаль, альтернативна енергетика абсолютно не підходить для великих промислових підприємств України, адже вони надзвичайно енергозатратні й жоден з видів станцій не зможе забезпечити потрібною енергією хоча б одне підприємство металургійної, хімічної чи машинобудівної галузі. Тому найкраще запроваджувати нетрадиційну енергетику у сільському господарстві, харчовій промисловості та ЖКГ. Наприклад, практично всі олійно-жирові комбінати в Україні самі забезпечують себе енергією шляхом переробки відходів біомаси. Економічно доцільно будувати сміттєпереробні заводи, які працюють на біогазі поряд зі сміттєзвалищами. У житлово-комунальному господарстві ефективним є використання теплових насосів для обігріву приміщень. За нинішніх цін на газ такий насос окупається за півтора року. Кажу це, бо переконався на власному досвіді: і свій будинок обігріваю таким насосом, і у «Львівській політехніці» ми встановили теплоустановку, яка нагріває воду для миття посуду в їдальні.
Один тепловий насос коштує від 50 тисяч гривень.
Один вітряк вартує від 20 тисяч доларів.
Одна вітростанція «тягне» на 1 мільйон євро.
Для запровадження нових технологій у ЖКГ Німеччина не використовувала державні кошти. Їхня ідея полягала в тому, що модернізацію системи опалення оплачує домовласник, а мешканці будинків поступово повертають йому різницю в тарифах, яка виникає за рахунок заощадження.
Європа багата, бо ощадлива й модернізована
– Для подолання енергетичної залежності важливо не лише розробляти нові джерела енергії, але й приділяти більше уваги енергозбереженню, – веде далі Віктор ГАВРИЛЕНКО, кандидат фізико-математичних наук, докторант Національного авіаційного університету. – В Україні при переробці, транспортуванні та неефективному використанні втрачається 3-4% енергії, хоча у країнах Європи цей показник тримається на рівні 1%. Далеко ходити за прикладом не треба: у Києві взимку на магістральних трубопроводах можна смажити яєчню, бо температура труби сягає 90 градусів. Що ж ми гріємо, повітря? У мене вдома в селі дерев’яна хата, а цегляну веранду я обклеїв полістиролом і нам цілу зиму було жарко. Навесні проаналізував платіжки за газ і побачив, що сусідська бабця, яка має пільги й платить половину ціни, витратила за зиму більше. Таким чином утеплення стін і даху, а також збереження тепла землі у підвалах заощаджує третину тепла. У Швеції подібні технології використовуються від середини 70-х років минулого століття, у нас не поширені досі.
Окремо слід сказати про втрати енергоносіїв у промисловості. Енергоємність українського ВВП у 4 рази вища, ніж у країнах Європи, однак усі інвестиції в нашій державі чомусь йдуть у добувну галузь, у сільське господарство, але тільки не в переробні галузі. Їхні технології такі застарілі, що без модернізації ми ніколи не наздоженемо розвинуті країни.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
