Понад 200 бійців АТО з Буковини вже пройшли лікування у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні. Вояками буквально забиті відділення неврозів, пограничних і кризових станів…
Хлопці приїжджають з зони АТО у відпустку – і падають долу від звуку петарди. Топлять пережите в алкоголю. Знайомий, що повернувся звідти, розповідав, що хлопців забирають з психічними розладами просто з передової – тих, що стріляють з «Градів».
Про те, як поводитися і чим допомогти бійцям АТО – нашим синам, чоловікам, коханим – розповідає Ольга ЮРЦЕНЮК, кандидат медичних наук, лікар-психіатр, психотерапевт, медичний психолог, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології БДМУ.
– Хлопців привозять до психоневрологічних закладів просто з передової – психіка не витримує. Чи збільшилася кількість пацієнтів з АТО у вас?
– Збільшилася. У відділеннях неврозів, пограничних, кризових станів нині лікуються в основному пацієнти, які перебували в умовах бойових дій. У них посттравматичні стресові розлади, депресивні стани, розлади адаптації.
Від кінця літа 2014 року пролікувалися понад 200 хлопців. Відділення невеличкі і вщент заповнені. Лікування триває близько місяця. Направляють їх, зазвичай, з військового госпіталю.
– Чи звертаються до вас бійці АТО самі, без направлення?
– Звертаються і в приватному порядку, та не часто. Соромляться чи бояться. Якось у нас, на жаль, не прийнято звертатися до психіатра.
– Які симтоми повинні насторожити?
– Порушення сну, кошмари, постійні тривожність і напруження, підвищена дратівливість, почуття провини, сорому або самозвинувачення. Та ще – коли ніщо не приносить задоволення. Часті чи навіть постійні думки про пережите. Нав’язливе намагання «переосмислити» неприємні події, а також відтворення їх в уяві. Так звані флеш-беки (коли якийсь різкий звук чи запах призводять до того, що людина емоційно повертається до пережитої ситуації і може неадекватно поводитися: нападати на оточення, падати на землю, ховатися). Прагнення уникати того, що нагадує про травму. Почуття недовіри і відчуття зради, несправедливості долі. Депресія і почуття безвиході, суїцидальні настрої. Можливе зловживання алкоголем, тютюном, наркотиками.
Якщо ці симптоми тривають понад 2-4 тижні, слід звернутися до лікаря за кваліфікованою допомогою. Можна звернутися до диспансеру Чернівецької обласної психіатричної лікарні, де працюють і психіатри, і психологи. Або ж зателефонувати до медико-психологічного центру, який працює при БДМУ (90-20-23). І, звичайно, до дільничних терапевтів чи сімейних лікарів за місцем проживання.
– Чим ми, рідні, можемо допомогти?
– Віра та підтримка рідних – дуже важлива. Зауважу, що в матерів, дружин, дітей – не менший стрес, ніж у чоловіків, які йдуть до зони АТО. Слід у такий час об’єднуватися, підтримувати одне одного.
– Як поводитися рідним, коли хлопці повертаються?
– Будьте терплячими і намагайтеся зрозуміти близьку людину. Бажано не розпитувати про пережите. Навпаки, відволікти, хоча наполягати на якихось розвагах, зрозуміло, недоречно. У переважної більшості чоловіків відбувається переоцінка цінностей. Потрібен спокій, затишок, добре, домашнє харчування. Намагайтеся поступово скеровувати його думки на позитивне майбутнє: улюблені заняття, відпочинок, життєві успіхи, надійні стосунки. Якщо це доречно – помрійте разом з ним. Але будьте щирими і правдивими у своїй підтримці. Краще просто взяти за руку чи обійняти, ніж обіцяти нездійсненне чи фальшиво підбадьорювати. Не кажіть: «Візьми себе в руки», «Забудь про це», «Не згадуй більше!». Але не треба і «залипати» в гóрі чи підтримувати позицію жертви. Минуле повинно стати досвідом і залишитися в минулому.
– Коли їдуть…
– У момент від’їзду слід казати про свої почуття, про те, що ви знаєте й вірите в те, що вони повернуться. Що пишаєтеся тим, що вони захищають Батьківщину, вірите в перемогу. Зрозуміло, емоції складно стримувати, і, можливо, не варто, бо вони будуть накопичуватися.
– Як навчитися …чекати?
– Підтримувати, скільки можливо, телефонний зв’язок. Частина жінок, знаю, стала частіше ходити до церкви, що на якийсь час знижує рівень тривожності. Можна практикувати релаксацію (медитації). Іншим допомагає волонтерство. Головне – не забувати, що життя триває. Жінка повинна розуміти, що і на ній зараз лежить відповідальність, і вона повинна теж мобілізуватися.
– У США був «в’єтнамський синдром», у нас – «донецький»…
– Наслідки, на жаль, матимемо на кілька десятиліть… За статистикою, третина людей, що брали участь у війні в Чечні, стали алкоголіками чи наркоманами. Спостерігали велику кількість суїцидів. Отже, якщо є якісь прояви проблем, слід одразу звертатися по допомогу.
– Хто важче переносить «військові» стреси – 20-річні чи 40-річні?
– Молоді хлопці часто потрапляють в адреналіново-залежний драйв. Вони не завжди усвідомлюють, що це не гра, а реальна ситуація. І тому, коли повертаються, драйв залишається, і вони рвуться назад. Більш старші розуміють ситуацію інакше (тому не завжди готові повертатися, переоцінюють моральні цінності, вирішуючи, наприклад, що не варто під час відпустки йти до кума і пити з ним, а краще – погуляти зі своєю дитиною.
– Дівчата кажуть, що ми втратимо покоління хлопців…
– На жаль, так. Наслідки будуть. Слід готуватися до того, що хлопці повернуться іншими. Та якщо бачитимуть і відчуватимуть, що вони потрібні, що про них піклуються, ймовірність негативних наслідків буде нижчою.
– Алкоголь і АТО…
– Це небезпечна тенденція. Не варто забувати гіркий досвід війни в Чечні, Афганістані – третина хлопців так і не повернулася до нормального життя…
– Генерали чи полковники звертаються до вас за допомогою? Чи лише солдатики…
– Переважно солдати.
– Чи є статистика суїцидів серед хлопців, які повернулися із зони АТО?
– За загальноукраїнськими даними, є певна кількість суїцидів на передовій в зоні АТО. На жаль, не в усіх психіка витримує.
– Як пережити цю війну нам усім?..
– Складно усім, та варто пам’ятати, що життя триває. Робіть собі якісь невеличкі приємності. Зрозуміло, не хочеться якихось святкувань, феєричних концертів тощо, але маленькі радості потрібні. Створюйте затишок удома. На носі – весна, авітаміноз, тож потрібне адекватне харчування. Достатній сон. Заняття спортом. Подбайте про хороше освітлення у приміщенні, бо дефіцит світла також погіршує настрій. Займайтеся повсякденними, звичайними для себе життєвими справами, структуруйте свій час і намагайтеся дотримуватися плану. Відновіть свої улюблені заняття. Робіть усе, що приносить душевне заспокоєння: для когось – це молитва, для когось – медитації, іншим – благодійність, волонтерство. І головне – вірити. Бо ми переможемо!
Реагування бійців на стрес
Усі ці негативні реакції є нормальними реакціями організму на ненормальну, надзвичайної сили екстремальну ситуацію!!!
Якщо симптоми зберігаються понад місяць, ймовірно, у вас розвинувся ПТСР – посттравматичний стресовий розлад, який вимагає кваліфікованої медичної допомоги.
1.Фізичні реакції. Безсоння, постійна втома. Головний біль, посилене потовиділення при думці про війну. Прискорене серцебиття і дихання. Проблеми зі шлунком та вживанням їжі. Загострення хронічних захворювань.
2.Емоційні та розумові реакції. Злість. Відчуття безпорадності, страху, дратівливість. Погані сни, кошмари. Флешбеки або негативні спогади. Відчуття провини, сорому, самоосуду, суму, самотності. Відчуття безнадійності щодо майбутнього. Шок, оніміння, неможливість відчути позитивні емоції.
3.Поведінкові реакції. Труднощі з концентрацією уваги. Уникання людей та місць, пов’язаних з травмуючою дією. Реакція на голосні звуки. Постійна настороженість, завищена пильність. Надмірне споживання алкоголю, паління, вживання наркотиків. Агресивний стиль водіння авта.
Як не допустити поширення «Донецького синдрому»?
Дуже важлива роль у цьому родини, колег і друзів. Їм слід зрозуміти, що хлопці повернулися вже не такими, якими пішли на війну. У них змінилися система цінностей, світовідчуття. Те, що їм раніше здавалося вартісним, зараз видається незначущим. Для них дуже важлива підтримка.
Щоби людина могла вижити, треба відключити емоції та ввімкнути інтуїцію.
Мінімізувати паніку, страх.
Відразу після бою треба з кимсь поговорити, не закриватися. Важливо це зробити до першого сну. Бо далі глибина стресу буде набагато більшою. Когось треба стримувати, щоби спокійно полежав, когось – зігріти. Є також спеціальні дихальні вправи, які бійці застосовують навіть інтуїтивно. Також треба багато пити: вода вимиває «токсини» стресу. Категорично не можна вживати спиртне. Важливо займатися рутинними справами: прати одяг, чистити зброю, готувати їжу. Якщо це можливо, спати без взуття. І робити фізичні вправи.
Юлія БОДНАРЮК, «Версії»
