А після Пасхальної служби збираються за фрокастом, де їдять яйця «вкруту», оселедці, м’ясо ягняти та п’ють шнапс із пивом
Данія – країна дуже скромних і розумних людей, які поважають себе і свою історію. Можливо, саме тому вони її ніколи не перекреслювали і не перекроювали. Традиції для данців – дуже важливі. Прикметно, що вже понад тисячу років, тобто ще з часів вікінгів, цією нацією править один королівський рід – явище в історії унікальне. За всю історію цієї монархії країною правили 50 королів і 2 королеви.
На Великдень данці таким чином прикрашають могили своїх рідних
Кущі замість огорожі
Невеличка острівна держава із населенням понад 5 мільйонів людей щороку вирощує 25 млн. свиней. Тож може дозволити собі гуляти на Великдень аж 5 днів, починаючи від Чистого четверга. Страсної п’ятниці, коли Христа розіп’яли, в країні скрізь приспускають державні прапори.
До речі, данці не відпрацьовують потім вихідні, як українці. Але використовують їх для пасхальних поїздок за кордон, для роботи у власному садочку чи квітнику. Будиночки у данців, порівняно з українськими, дуже маленькі, але надзвичайно чепурні. Чистота чи не найбільше вражає у цій країні. Хоча ніхто й ніколи тут не оголошує суботників чи, тим паче, місячників прибирання територій. Щотижня всі вікна в усіх будинках миються ззовні, з вулиці. Цю роботу виконує відповідна приватна служба, з якою власники квартир і будинків укладають угоди.
А ще, поруч зі скромністю данців (демонструвати, приміром, своє багатство тут непристойно і невиховано) та їхньою чистотою, вражає потяг до естетизації довкілля. Вони з неймовірною любов’ю та фантазією прикрашають свої подвір’я квітами – на грядках та в горщиках, які стоять у дворах, а також різними фігурками, декоративними кущами й деревами. Скажімо, магнолія та рододендрон – явище тут звичне. Хоча в нас, у країні зі значно кращим кліматом, їх найчастіше можна бачити в ботанічних садах. А за огорожу навколо будинків данців правлять зелені кущі.
На свято ніхто і ніде не працює
…У вихідні країна ніби завмирає. Відпочивають працівники не лише установ і підприємств, а й магазинів, більшості барів, кав’ярень і ресторанів. У суботу окремі магазини відчиняють свої двері лише на півдня.
Великодні писанки в Данії не в моді. І хоча задовго до Великодня в місцевих магазинах з’являються величезні пасхальні шоколадні яйця в золотистих обгортках, на святкові столи викладають… курок. Якщо ж в оселях у данців і є крашанки чи писанки, то тільки з інших країн, як екзотика.
До свята у вітринах виставляють скрізь фігурки півнів і жовтеньких курчат. Прикрасами Великодня є пофарбоване жовте пір’я та жовті квіти. А оселі данці прикрашають гілочками у вазах, на які розвішують різнокольорове пір’ячко або ж писанки та крашанки.
У неділю – день воскресіння Христа – данці йдуть до церкви, де правиться Великодня служба, а потім сідають до сімейного обіду – фрокасту. На столі обов’язково ставиться кілька видів оселедцю та червона риба. Ці продукти, до речі, там більш ніж удвічі дешевші, ніж в Україні. Обов’язковими є зварені вкруту та розрізані навпіл яйця, прикрашені зеленню та кав’яром (ікрою). На гаряче подають «лам» – м’ясо ягняти, запечене в духовці. А запивають усе це шнапсом і пивом.
У столиці Данії, де мешкає п’ята частина населення країни, тобто мільйон копенгагенців, є одна православна церква, збудована з подачі Олександра ІІІ, який одружився з данською принцесою. Їхній син, Микола ІІ, став, як відомо, останнім царем Російської Імперії і був страчений разом із сім’єю. На Великдень у цій православній церкві правлять велику службу.
В Ісуса нема e-mail
Великодня служба в лютеранській церкві відрізняється від православної. Зрозуміло, що вона проходить під орган і спів високого сопрано. З кошиками до церкви не йдуть. Але під час служби прихожан причащають просвітками (тілом Христовим) і вином (кров’ю Ісуса Христа). Прихожани підходять до вівтаря, стають на коліна і пастор кожного пригощає зі своїх рук.
У Гадструпі мешкає 2 тисячі осіб. Але селом Гад-струп не назвеш, бо таких доріг немає навіть у Києві. Та й умови для проживання у помешканнях нічим не гірші від умов у квартирах Копенгагена. Зате тут чисте повітря, співають пташки і дуже зелено й тихо.
Провідним пастором у Гадструпській кірсі є Хельга Мюллер (на фото), дуже цікава 62-річна жінка. Їі чоловік – теж пастор, але він уже на пенсії.
Розповідаючи на ранковій службі про життя й діяння Христа, вона зауважила, що в інтернеті нині можна знайти все, але Христос е-мейлу не має, хоча він завжди поруч з людиною…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
