Про такі розклади яскраво засвідчили результати голосування народних депутатів під час розгляду проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі)».
У ньому пропонувалося внести зміни до законів «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» у частині формування виборчих списків.
Логіка законопроектів зрозуміла: більша частина населення практично не має свого лобі у Верховній Раді та інших представницьких структурах. Хоча жінки в Україні становлять 52% населення, а з правом голосу – 62% від загальної кількості виборців.
Тож, з огляду на таку статистику, вражає недалекоглядність, м’яко кажучи, наших народних обранців, які відхилили законопроект. Більшість з них була проти гендерної рівності у виборах, бо «за» прийняття проекту закону проголосували тільки 202 з 428 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Мабуть, наша так звана еліта нації й гадки не має про те, що гендерна рівність є передумовою сталого економічного розвитку.
Втім, рада зауважити, що Асоціація жінок-депутаток місцевих рад Чернівецької області не залишилася осторонь ганебної поведінки колег і провела на знак протесту прес-конференцію: «Місце жінки на кухні або рівні права та можливості для жінок і чоловіків у виборчому процесі», де й оприлюднила Звернення до депутатів Верховної Ради України.
Депутатки-буковинки запропонували скористатися позитивним досвідом європейських країн і формувати списки політичних партій за принципом «блискавки» чи «зебри», коли позиції кандидатів-жінок і кандидатів-чоловіків у списках чергуються. «Система пропорційного представництва у списках кандидатів від політичних партій дозволить ліквідувати дискримінацію стосовно жінок і досягти фактичної рівності між чоловіками і жінками», – говориться у Зверненні.
Натомість ситуація з відхиленням законопроекту вкотре переконала, що Україна й досі ще не повернулася до тієї поваги до жінок, яку демонстрували наші пращури 300-400 років тому. Тоді в українських селах не було жодної неписьменної жінки.
Нині ж нам чоловіки, з огляду на рішення ВР, дозволяють перейматися лише трьома К – кіндер (дитина), кюхе (кухня), кірхе (церква). І це тоді, коли серед буковинських аспірантів і докторантів жінки становлять 62,7 % від загальної кількості!
Людмила ЧЕРЕДАРИК
