На свої 45 років Валерій КРУШНІЦЬКИЙ має 26 років стажу і ніким іншим, окрім медика, ніколи не був. Трудову діяльність розпочав 1988 року, після закінчення медучилища, фельдшером у Красноїльській лікарні. 18 років – від червня 1996 року – працює на фельшерско-акушерському пункті села Ясени Сторожинецького району. Та ще 18 місяців армійської служби провів у Чорнобилі – санінструктором, пізніше фельдшером батальйону. Старшина медслужби запасу. Чорнобилець першої категорії.
«Сільський медик повинен мати міцні ноги»
Родом Валерій з Костинців – сусіднього з Ясенами села. Там і живе з сім’єю в батьківській хаті. Три кілометри відстані, одна сільрада – і багато чим пов’язані сільські громади. Територія велика: села розкидані по горбах. Дійдеш до останньої, здавалося б, хати, а трохи далі – ще одна стоїть. І в ній теж хтось потребує допомоги.
Так і виглядає найперша проблема сільської медицини: як оперативно пересуватися сільському медику? Велосипед мало допомагає, тут потрібний хороший мопед, бензин і запчастини.
26 років у медицині привчили фельдшера Крушніцького міряти життя цифрами: пройденими та проїханими кілометрами, прийнятими хворими, зробленими хворим процедурами.
У Ясенах, де він завідує ФАПом, 275 дворів, до 700 осіб населення, з них кожний шостий – неповнолітній до 18 років і з десяток малюків до року. Та з дітьми звертаються частіше, ніж дорослі. І якщо протягом року сільчани звертаються на прийом понад 3-3,5 тисячі разів, то третина з них – діти. Додайте ін’єкції, перев’язки, фізіотерапевтичне лікування. Тільки на фізпроцедури з’являється за рік до тисячі людей, у середньому курс 10 процедур, тобто на загал виходить – до десяти тисяч.
За рік до 2 тисяч разів відвідує фельдшер людей удома, і майже половина цих візитів – до хворих дітей. А ще треба навідуватися до немовлят. От і виходить на день, без вихідних і прохідних, в середньому до п’яти відвідин – в різних куточках села.
Уявили, який у сумлінного фельдшера – а наш герой навіть трохи педантичний в цьому розумінні – насичений день?
А щоденні господарські проблеми ФАПУ, яких ніхто крім нього не вирішить? Хто створить тут гідні умови для лікування та роботи персоналу. Хоча весь персонал – фельдшер і санітарка. Та чисто у ФАПі – як у секретній лабораторії. Все, що можна, підбілене, підфарбоване, щодня – хоч комісію приймай. Повністю оновлено електропроводку, встановлений новий трьохфазний лічильник. Вакуумний насос качає воду з колодязя, працює бойлер для підігріву води. Після капремонту у ФАПі поставили електронні ваги для дітей, новий апарат УВЧ, інгалятор.
Фельдшер Крушницький – людина вдячна: у розмові поіменно перераховує всіх очільників району, які долучилися до ремонту Ясенівського ФАПу. Хоча насправді – це їхня робота. Може, сільчанам треба бути вдячними, що чиновники все ж таки виконують її?
«Медиків треба розвантажити від паперової роботи»
Дуже багато часу забирає заповнення медичної документації.
Після одноденного обходу хворих медику потрібно 2-3 дні, щоби все позаписувати.
Валерій Михайлович не скаржиться, просто констатує факти – та навіть для людей сторонніх дещо дивним виглядає, наприклад, що зарплатню фельдшеру нараховують за 40 годин на тиждень: 7 годин робочого часу щодня від понеділка до п’ятниці і 5 годин за суботу. Нібито у фельдшера має бути короткий день. Уявляєте собі сільського медика, який працює від 9 до 17 з годиною обідньої перерви? До диктофонів і комп’ютерів ще не в усіх міських лікарнях дійшло. Тож не дивно, що в сільській медицині працюють лише подвижники.
«В суспільстві панує недовіра до щеплень»
Профілактичні щеплення, як каже фельдшер Крушніцький, – проблема з проблем. Батьки відмовляються від щеплень, не усвідомлюючи, що наражають своїх дітей на небезпеку. Альтернативи щепленням немає. Бесід з батьками – явно недостатньо. Свого часу через недобросовісних чиновників від медицини виникли проблеми з якістю вакцин: дитячі смерті люди пов’язували зі щепленнями. Журналісти – з найкращих намірів – підхопили цю тему, в результаті сформувалося негативне, навіть панічне ставлення до щеплень.
Маленький нюанс: хоча батьки офіційно можуть відмовитися від щеплень, медпрацівникам таких відмов дозволяють лише до 5%. Насправді їх значно більше.
«Відтак, – каже Валерій Крушніцький, – саме ЗМІ могли б переконати матерів, що альтернативи щепленням просто немає. А є ціла низка хвороб – до речі страшних хвороб – запобігти яким можна тільки щепленнями».
Люди запитують саме у фельдшера, чи дає він гарантію, що після щеплення з дитиною буде все гаразд. Валерій Михайлович чесно відповідає, що таку гарантію може дати тільки Бог, а медики – лише виконавці. Звісно, людям таке не до вподоби. Не дай Боже, щоби виникли проблеми після зробленого щеплення: тоді шукатимуть крайнього, найменшого і це не лікар, що дав дозвіл на щеплення, і, тим паче, не виробник вакцини.
Тут саме доречно додати, що за час роботи Крушніцького в Ясенівському ФАПі в селі не зафіксовано жодного випадку дитячої смертності.
«Дітям треба більше часу проводити в русі, а не за комп’ютером»
Багато років фельдшер Крушніцький був закріплений за Ясенівською школою. Треба зазначити, що раніше фізкультурі у школі приділялося більше уваги. Діти брали участь у районних змаганнях і займали призові місця, отримували багато нагород. На великій перерві виконували вправи. Навіть, попри те, що у школі, на жаль, немає спортивного залу і діти о будь-якій порі змушені займатися на відкритому майданчику. Останніми роками після кількох трагічних випадків саме на уроках фізкультури в різних точках України і вчителі, і батьки також мають острах перед фізичними навантаженнями для школярів.
Хоча треба не ізолювати дітей від фізичного розвитку, а хоча б раз на рік, як мріє Валерій Крушніцький, проводити обстеження усіх школярів бригадою вузьких спеціалістів: окуліст, хірург, ЛОР, невропатолог і обов’язково кардіолог. Здоров’я дітей слід контролювати – ЕКГ, обстеження, аналізи.
На глибоке переконання фельдшера, дітям варто більше часу проводити в активному русі, на повітрі, а не просиджуючи за комп’ютером і псуючи очі.
Від квітня 2013 року в ясенівській школі на чверть ставки працює медсестра, яка слідкує за школярами на уроках фізкультури, за харчуванням учнів, і – як же без неї! – веде документацію. Це позитив, бо 17 років завідувач ФАПом робив це як додаткове навантаження, без оплати.
«До нових ліків гіпертонікам слід ставитися обережно»
Нещодавно в Україні взялися за боротьбу з гіпертонією — як тепер кажуть, гіпертензією. Вимірюючи людям артеріальний тиск, завідувач ФАПом обійшов усі двори в Ясенах, обстежив приблизно 400 осіб. Як жартує, «по закінченню довелося на черевиках підбори ремонтувати». Визначили певну групу людей з постійно підвищеним артеріальним тиском, рознесли їм рецепти на покупку певних ліків зі знижкою.
«Я вважаю, – каже Крушніцький, – що таких людей треба обстежувати краще: треба пройти обстеження у кардіолога, робити ЕКГ, ультразвукове обстеження серця. А не тільки роздавати ліки зі знижкою – хоча й це потрібне. До нових ліків гіпертонікам слід ставитися обережно й починати їхній прийом буквально з чверті таблетки. Багато хворих відмовляються від пропонованих нових ліків і далі приймають препарати, до яких звикли, хоча на них немає знижки».
Сільський медик – водночас скептик і мрійник
Він не тільки працює, а й живе серед людей, тож знає їх та життєві історії їхніх родичів. Він – не тільки перша медична допомога, це свого роду душпастир, рятувальник, соцпрацівник – а ще завгосп, постачальник, виконроб і рядовий будівельник-виконавець. Навряд чи знайдеться ще десь професія, яка обійняла б більше функцій, ніж має сільський фельдшер.
А Валерій Крушніцький ще й прагне підвищувати свій професійний рівень, набиратися досвіду у медиків-ветеранів, поки вони ще працюють.
А те, що Крушніцький – людина вдумлива, засвідчують його спостереження:
«Хотілось би, щоби професія медика цінувалася й була гідно заохочена. Щоби людина радісно йшла на роботу і влада задовольняла її професійні запити…»
«…Щоби не було фальсифікованих ліків, а дешевих вітчизняних лікарських засобів було більше. У США, наприклад, витрачають дуже великі кошти на лабораторії, де хворі можуть перевірити, чи не купили вони фальсифіковані ліки…»
«…Аби люди мали кошти на лікування, бо дуже важко дивитися в очі людині, яку направляєш до лікарні, знаючи, що в неї немає коштів навіть доїхати до тієї лікарні…»
«…От дають батькам новонароджених фінансову допомогу. Тож коли у бідних сім’ях народжуються діти, вони з тієї допомоги всі живуть, тобто кошти ці за призначенням не потрапляють»
«…Руйнуються сім’ї, бо немає роботи в селі: виїжджають за кордон, щоби прогодувати родину…»
«…Молодих у селі практично немає. Всі шукають роботи – починаючи з Чернівців і далі у світах…»
«…Ми колись давали Клятву Гіппократа, що будемо боротися за життя людини, а насправді боремося з бюрократизмом і байдужістю чиновників, не залишаючи сил на боротьбу з хворобами…»
«Поки люди не будуть забезпечені роботою, страхову медицину запроваджувати зарано.
Медицині потрібна підтримка держави і належне фінансування її працівників. Чим може допомогти фельдшер, який мало отримує, людині, яка не отримує нічого? Де брати сили, щоби розрадити людину, підтримати духом? Тільки вірою в Господа нашого Ісуса Христа?», – каже сільський фельдшер.
Лариса ХОМИЧ, «Версії»
