Це яскраво засвідчило й нещодавно проведене Чернівецькою обласною організацією товариства «Знання» соціологічне дослідження «Вибори президента України – 2010: регіональні виміри».
Перш ніж перейти до його результатів, які не викликають сумнівів у своїй об’єктивності, бо отримані за допомогою й при керівництві провідних науковців-соціологів Чернівецького університету професора Віталія ДОКАША і доцентів Тетяни МЕДІНОЇ та Сергія ЯРЕМЧУКА , хочу зупинитися на одному з численних запитань: «Як би ви оцінили фінансове становище своєї родини?».
Так ось, 6% респондентів відповіли, що їм не вистачає навіть на харчування. 29,2% повідомили, що їм вистачає лише на харчування. 45,2% визнали, що вони вкладаються у прокрустове ложе, де коштів вистачає тільки на прожиток, тобто найнеобхідніше харчування, комунальні платежі, одяг, взуття).
До наступної категорії буковинців увійшли ті, хто має все необхідне й може дозволити собі невеликі витрати у вигляді побутової техніки – телевізора, комп’ютера, холодильника, пральної машини тощо. Таких лише 18,8%.
Натомість авто, ремонт житла, дачну ділянку та інші великі витрати можуть дозволити собі лише 1,3% краян. У повному ж достатку, з усіма забаганками та витратами, живе лише 1% населення нашої області!
Як бачимо, основний електорат наших кандидатів у президенти перебуває практично за межею бідності. Однак їхні виборчі уподобання крутяться виключно довкола олігархів! Принаймні, тих штабів, які вклали найбільше грошей у передвиборну боротьбу.
Трійка лідерів, які претендують на пост президента України, – далеко не бідні люди та й представляють, зрештою, виключно олігархічні клани. Гроші до їхніх кишень – і це не є секретом – перетекли саме завдяки зубожінню населення.
Щоправда, симпатії буковинських виборців дещо відрізняються від інших регіонів України. У нас у трійці лідерів є чернівчанин Арсеній Яценюк. Отже, коли б вибори відбулися у першій половині грудня, то в них узяли б участь майже 70% мешканців краю, чиї голоси розподілилися б таким чином:
Тимошенко – 24,9%,
Янукович – 17,8%,
Яценюк – 12,1%.
А тепер уявімо, що до ІІ туру пройшли Тимошенко та Янукович. За цих умов леді Ю набрала би у нас 42,9% голосів, а Віктор Федорович – 27,1%.
Якщо на двобій вийшли б Тимошенко та Яценюк, то кількість голосів у них була б, відповідно, така: 37,4% та 32,6%.
Натомість у боротьбі між Януковичем і Яценюком перемогу здобув би наш земляк: 44,8% проти 26,3%!
Найбільші антипатії в респондентів викликають такі політики, як
Янукович (36,8),
Ющенко (30,3%),
Тимошенко (20,8%),
Симоненко (14%),
Богословська (9,5),
Мороз (8,9)
і далі зі зменшенням Яценюк, Литвин, Тігіпко, Тягнибок, Гриценко і, нарешті, Костенко з 2,6%.
Антирейтинг визначався за частотою відповіді на запитання «За кого ви не голосували б в жодному випадку».
Прикметно, що ймовірність фальсифікації виборів припускають 43% опитаних, а 36% – сказали «ні».
Показовою була й графа, що пропонувала оцінити за п’ятибальною шкалою важливість проблем, які повинен вирішити новообраний президент України.
Тут на першому місці – доступність і якість медобслуговування (4,9 бала). А вже потім – збільшення зарплат, пенсій підвищення добробуту людей, забезпечення роботою і зниження рівня безробіття – по 4,8 бала.
Боротьба зі злочинністю та корупцією, розвиток села і проблеми екології посіли третю сходинку, набравши 4,7 бала.
Серед інших нагальних проблем – реформування судової системи і, до речі, вступ України до ЄС та інтеграція з Росією. Цікаво, що ці дві позиції мають однакову кількість прихильників і набрали по 3,5 бала.
Зрештою, суперечностей у поглядах наших співвітчизників не бракує. А, скажімо, дивовижну відданість бідняків багатим професор Докаш пояснює тим, що українське суспільство ще перебуває у полоні старої свідомості, коли всіх нас змушували поклонятися вождям. Продовжуємо це робити і далі.
Тетяна Медіна була радикальнішою і коротко зауважила: «Чому дурні? Бо бідні. Чому бідні? Бо дурні». Тож недарма Обама якось визнав: демократії з 5-ма доларами на день не буває. Тим паче, гадаю, вже ніхто не вірить в доброчинність олігарха: мовляв, він сам збагатився і нам допоможе.
Одне слово, шлях до прозріння суспільства повільний і тривалий. Тому, на жаль, нинішні вибори, як на мене, не зрушать у бік позитиву життя українців. Бо з 40 років, якими Моісей водив свій народ пустелею, минула лише половина…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
