На безлюдному острові через них гинуть пташенята. І не тільки
Цивілізаційні блага, крім великих плюсів, мають ще й величезні мінуси. У побуті, приміром, ми користуємося предметами, які містять небезпечні речовини. Після вичерпання терміну використання такі предмети стають небезпечними відходами. Насамперед це джерела живлення, які ми називаємо батарейками, та лампи денного освітлення.
Батарейки містять іони важких металів. Їхня кількість невелика, однак, це досить токсичні компоненти. Потрапляючи у природні води, вони передаються по ланцюгах живлення, накопичуються у живих організмах і можуть спричинити їхню загибель.
У відпрацьованих лампах денного освітлення найнебезпечніший компонент – ртуть. Вона швидко випаровується (леткість речовини) і здійснює токсичний вплив на живі організми, призводячи до нервових розладів, головного болю і навіть смерті. До того ж, потрапивши у довкілля, ртуть вступає у певні перетворення за участі мікроорганізмів. При цьому виникають інші небезпечні сполуки, що містять ртуть і мають ліпофільні (це які?) властивості, і зрештою, чинять свою негативну дію на живі організми.
Виникає закономірне питання: якщо ці відходи такі небезпечні, то як з ними поводитися? Відповідь дуже проста: їх потрібно збирати окремо від інших складників побутового сміття і в жодному випадку не викидати разом з іншим побутовим сміттям. Бо викинувши батарейку на смітник, ми тим самим, нехай і несвідомо, починаємо злочинну дію проти живих організмів. З нашої вини може загинути (і гине!) якась жива істота. Скажімо, на далекому, ще й безлюдному острові в океані помирають пташенята. Відео про це вже виклали в Інтернет науковці.
Зрештою, і громадяни, як на мене, вже готові до збирання джерел живлення. Але тут виникає ще одне запитання: оскільки не можна викидати до контейнера зі сміттям відпрацьовані батарейки та перегорілі лампи денного освітлення, то куди ж їх нести?
За кордоном це питання вирішено давно і просто. Для збору відпрацьованих елементів живлення у багатьох місцях є спеціальні контейнери, в які викидаються виключно батарейки. А що ж у нас? Десь поодиноко такі контейнери є в нашому місті. До речі, до організації збору відпрацьованих батарейок долучилися і студенти університету. Але чи знає пересічний чернівчанин, де ці контейнери? Більшість, на жаль, ні! Та ще їх замало. Вже час поставити такі контейнери в усіх навчальних закладах, готелях, магазинах, де продають товари, які працюють від елементів живлення і, зрештою, в усіх супермаркетах. Тоді у нас не буде проблем, куди подіти це небезпечне для довкілля сміття.
Складніше з відпрацьованими лампами денного освітлення. У нашому місті є кілька організацій, які їх приймають і потім передають на утилізацію. Та чи знаємо ми, городяни, що це за організації і, головне, де вони знаходяться? Швидше за все, ні. Однак, чи треба нам це знати? Може, простіше було б, аби ЖРЕПи та ОСББ збирали такі відпрацьовані лампи? Однак такі функції на них не покладені. Гадаю, органи місцевого самоврядування повнні вирішити це питання або ж запропонувати свій вихід. Але це треба робити вже зараз, не відкладаючи й не обіцяючи, що з часом у нас буде свій завод з переробки цих відходів.
А як у них?
Чому Швейцарія – екологічно чиста країна
Щоби правильно поводитися з побутовим сміттям, потрібні відповідні знання. Європейці ними володіють. Візьмемо до прикладу використаний пакетик чаю. Що ми робимо з ним? Кидаємо у смітник. А що ж робить у цьому випадку пересічний швейцарець? Він покладе етикетку до картонного сміття, пакетик – до старих газет, заварку – до компосту, скріпку – до використаного металу, а ниточку – у маркований мішок для сміття. І це не жарт! А наслідки такого поводження вражаючі: Швейцарія вже давно стала екологічно чистою країною, яка раціонально використовує свої відходи, перетворюючи в доходи. Там нікому на думку не спаде викидати у сміття використані батарейки. Державна інформаційно-організаційна компанія провела роботу з населенням стосовно шкоди довкіллю від компонентів, які містяться у батарейках. І громадяни не тільки купують батарейки, а ще й здають їх на утилізацію. Швейцарці доручили собі прибрати свою країну – і у них це вийшло.
Чи не час і нам зробити хоча б ще один крок до створення чистих Чернівців, чистої України
Алла ЧОБАН, викладач ЧНУ
