Українські парламентарі після літніх канікул дивують рядових громадян високою ефективністю своєї роботи. Один за одним приймаються закони, необхідні для успішного підписання нашою країною угоди про асоціативне членство з ЄС на саміті у Вільнюсі, запланованому на листопад. Дивує не об’єднана опозиція – вона завжди виступала за євроінтеграцію. Вражає позиція багатьох членів Партії регіонів, які ще недавно лякали своїх виборців «Гейропою» і закликали негайно вступати до Митного Союзу.
Що ж сталося за ці дні? А Президент Янукович дохідливо пояснив членам парламентської фракції ПР: лише шлях до Європи дозволить українському великому капіталу зберегти свою власність і владу. У Кремлі ж кажуть, що Захід пригрозив конфіскувати капітали українських можновладців у європейських банках – за «відмивання брудних грошей». Проте відомо, що й московські правителі вміють швидко захоплювати чуже майно. Як це зробили з бізнесом опальних олігархів у Росії й нині намагаються робити з високоприбутковими підприємствами Білорусі.
Щоправда, Лукашенко чинить опір, але на нього Росія тисне по-справжньому. «Останній диктатор Європи» має дуже обмежений простір для маневру, бо його Захід не запрошує до участі в інтеграційних процесах. Українська правляча верхівка перебуває у значно вигіднішому становищі, чим і користується. А кремлівська політика нахабного шантажу й економічного тиску лише відштовхнула від Росії багатьох українців, які донедавна мали певні симпатії до великої сусідньої держави або ж сприймали її нейтрально.
Найкраще ставляться до сучасної РФ в Україні люди старшого віку: для багатьох вона асоціюється з покійним СРСР й породжує ностальгійні спогади. Але нинішня Росія докорінно відрізняється від Радянського Союзу. Це станова неофеодальна держава, в якій не залишилося навіть натяку на соціальну справедливість, а вся влада належить вихідцям зі спецслужб, що створили корупційну піраміду в масштабах усієї державі. Народ тримають у покорі за допомоги поліцейської сили і нав’язливої проповіді середньовічного мракобісся. Така жандармсько-попівська держава є прямим запереченням ідеалів, які виголошувалися колись більшовиками.
Росія катастрофічно відстає від розвинутих країн світу у технологічному відношенні, вона існує в основному за рахунок експорту сировини. Втім, потреба у російському газі швидко скорочується і невдовзі це позначиться на російському бюджеті. А реакцію народу на падіння життєвого рівня передбачити не важко. Спроби Кремля скористатися ресурсами інших пострадянських держав дають збої: популярність Митного Союзу виявилася невисокою. Щоправда, про своє бажання долучитися до нього заявили Таджикистан і Киргизстан, а днями – й Вірменія. До речі, на саміті у Вільнюсі мало відбутися підписання угод про асоціацію ЄС з Україною, Молдовою і Вірменією. Після заяви Єревану про майбутній вступ до Митного Союзу питання про його асоціацію з ЄС було зняте автоматично. Україна же вчасно зрозуміла: треба робити вибір. Бути членом двох конкуруючих інтеграційних об’єднань неможливо. Тож задля євроінтеграції у Верховній Раді правляча коаліція й опозиціонери уклали своєрідне перемир’я. Адже визначається доля України на тривалий історичний період.
Ігор БУРКУТ
