Перший комп’ютер працював… на паровій тязі
19 липня цивілізований світ відзначає День програміста. А точка відліку в історії програмування і сучасних комп’ютерних наук розташована за 230 років до нашого сьогодення. І починається ця, без перебільшення, новітня цивілізація з конкретного списку операцій (алгоритму) для обчислювальної машини, викладеному в листі Ади Августи Байрон Кінг видатному англійському винахідникові Чарльзу Беббіджу.
Якщо хтось побачить за цим повідомленням похмуру стару панну, яка, окрім сухих чисел, нічим не цікавилася, той глибоко помиляється. Світ програмістів устиг обгородитися забобонами та міфами. Скажімо, вважають, що справа ця – виключно для чоловіків. На окремих програмісток, що потрапили до лав «просунутих» молодих людей, дивляться, як на дивачок. Та навіть найупертіші творці «софту» повинні пам’ятати, що біля джерел їхнього ремесла стояла… жінка.
Ада Августа Байрон Кінг, графиня Лавлейс народилася 10 грудня 1915 року в родині великого англійського поета Джорджа Гордона Байрона. Щоправда татусь покинув родину, коли Аді було 4 місяці. Дівчинка рано захопилася магією чисел, але окрім математичних знань, отримала цілком світське виховання, виросла красунею, вийшла заміж з любові, проводила разом з чоловіком світське життя, народила 4-х дітей – та у віці 37 років згоріла від раку…
І 20 років з цих 37 Ада Лавлейс співпрацювала із Чарльзом Беббіджем. Ідея машинного обчислення складних математичних операцій, що називається, витала в повітрі. Адже прогрес рухався, інженерні винаходи ставали все складнішими, і для обчислень наймали групи математиків, кожному з яких ставилося певне завдання. До речі, англійською ці математики-помічники називалися «комп’ютерами»!
Чарльз Беббідж першим вирішив об’єднати усі ці операції в роботі одного обчислювального агрегату і навіть збудував його, неодноразово вдосконалюючи згодом. Не повірите, але обчислювальна машина Беббіджа працювала на паровій тязі.
Не вистачало одного: як організувати роботу цієї машини, щоби вона працювала швидко й без помилок.
В історії не буває випадковостей. Так само невипадково шістнадцятирічна Ада Байрон
серед інших гостей завітала до оселі Беббіджа, аби подивитися на створену ним машину для обчислень… І поки цікаві гості роглядали це «диво», Ада розібралася в принципі роботи машини і відтоді почалася її співпраця з Беббіджем. Саме в листі вчителю від 19 липня 1843 року 28-річна аристократка написала першу в історії програму для аналітичної машини. Попутно вона ввела терміни «робочі ячейки», «цикл» тощо.
Вона бачила майбутнє сучасних комп’ютерів як багатофункціональних машин не тільки для обчислень, але для роботи з зображеннями та звуком. Її ім’ям названа одна з перших мов програмування – Ада.
Але й це не все. Скупа доля не дала Аді часу далі розвивати свій математичний талант. А сучасники (серед них Фарадей, Брюстер, Вітстон) характеризували її як Великого математика і дуже наполегливу людину. Її талант і праця вже змінили світ (важко уявити тепер його без комп’ютерів), але хто зна, якою дорогою пішла б математика, коли б Ада Лавлейс попрацювала б ще хоч років 10…
Підготував Дмитро ЦАРЕНКО, «Версії»
Марія Іванова, програмістка, Чернівці:
8 Березня по-карпатськи
– Програмування – професія дуже цікава і обширна. Бо тут кожен знайде собі заняття до вподоби – від абстрактних моделей даних і до гламурних інтерфейсів для користувачів.
За статистикою, дівчата частіше займаються розробкою більш високорівневих додатків, часто роботою з UI (юзер інтерфейс). Та насправді жінки-програмістки є, напевно, в кожній сфері, просто в незначній кількості.
Я вчилась у фізико-математичному ліцеї. Програмування там було досить потужне, але для мене на той момент воно було швидше прикладним для розв’язання різних математичних задач. Потім, навчаючись в університеті (прикладна математика), здобула більше досвіду і зрозуміла, що це – моє. Тим паче, що студенткою вже пішла працювати на одну із IT-фірм Чернівців.
Програмую я на C#, Net, Web… Отримую завдання, які треба зробити (вони описуються в специфікації), сідаю, розбираюся, і реалізую. Трішки розводить цей «компот» спілкування із замовником (переважно англійською мовою) і робота в команді.
У чоловічих колективах почуваюся добре. Навіть дуже. Коли прийшла працювати в попередню команду, то на першому ж корпоративі хлопці підняли тост за те, що в їхній команді з’явився перший працівник-дівчина. Це актуальний приклад, бо найчастіше буває, що в команді 1-2 дівчини-програмістки серед десятка чоловіків.
Те, що програмісти – замкнені, самотні люди, – хибний стереотип. Насправді вони всі дуже різні. І багато серед них веселих і «шебутних».
Найулюбленіше моє хоббі – походи в гори. Півтора місяці тому я повернулася з Гімалаїв. Їздила до Непалу. До речі, в нашій компанії половину складали програмісти з різних міст України. А ще займаюся танцями, трохи часу витрачаю на історичну реконструкцію тощо.
Минулих вихідних їздила на «Артполе», там теж весело, я полюбляю фестивалі й подібні заходи…
