Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 509 «Про порядок обчислення часу на території України» на території України 25 жовтня 2009 року о 4 (четвертій) годині за київським часом скасовується дія літнього часу переведенням годинникової стрілки на 1 (одну) годину назад.
Щороку до цього моменту у Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи влади і редакції газет надходять численні листи, в яких виражаються сумніви в доцільності відміни літнього часу і висловлюються пропозиції про зміну порядку числення часу – про перехід на декретний час.
Мотивуються ці пропозиції тим, що вранці дарма пропадає світла частина доби, а увечері доводиться користуватися електроосвітленням і повертатися після роботи в темноті.
Аналіз цих листів показує, що їх автори не мають правильного уявлення про розташування України по відношенню до системи часових поясів і про принципи, покладені в основу порядку обчислення часу.
З кінця XIX століття за рекомендацією Міжнародного астрономічного конгресу переважна більшість країн світу обчислює час, дотримуючись системи часових поясів.
Суть її в тому, що вся поверхня земної кулі умовно розділена меридіанами на 24 часових пояси, протяжністю кожного в 15° (1 година) по довготі, причому за центр нульового поясу прийнято Гринвіцький меридіан. У всіх точках кожного часового поясу встановлюється час, відповідний середньому меридіану даного поясу.
Велика частина України (95 % території) розташована у межах другого міжнародного часового поясу, і лише невелика частина Закарпатської області знаходиться в першому часовому поясі, а Луганська і частково Донецька і Харківська області – в третьому часовому поясі.
Оскільки в населених регіонах межі часових поясів встановлюються з урахуванням адміністративних і державних меж, то на всій території України введений порядок обчислення часу по другому часовому поясу.
Середній меридіан цього поясу проходить поблизу Києва, тому і час у нас називається «київським». Єдиний час в державі створює сприятливі умови для координованого управління країною.
Крім того, з метою максимального використовування світлої частини доби в Україні, як і в абсолютній більшості європейських країн, вводиться літній час шляхом переведення весною стрілок годинника на годину вперед з подальшим поверненням восени до поясного часу.
Збереження літнього часу на зимовий період не має сенсу, оскільки на широтах України в холодну пору року світловий день зменшується до 8 − 9 годин і людям доведеться вставати задовго до сходу сонця.
Терміни введення і відміни літнього часу встановлюються за рекомендацією Європейської Економічної Комісії ООН з метою гармонізації відліків часу на території всієї Європи і прилеглих до неї країн, враховуючи взаємозалежність їх промислових комплексів, транспортних систем і систем зв’язку.
Проблема обчислення часу достатньо складна і багатопланова.
Енергетики вважають, що введення декретного часу, що випереджає поясне на одну годину, приводить до економії електроенергії.
На думку ж медиків, біоритми людини синхронізовані місцевим (визначається положенням сонця над горизонтом) часом. Тому розбіжність між діючим і поясним часом, що перевищує дві години, ставить людину за межі адаптаційних можливостей організму, викликаючи порушення фаз сну і розвиток хронічних захворювань.
У свою чергу, з погляду управління економікою країни, використовування єдиного часу має величезну перевагу і з лишком компенсує незручності, викликані відмінністю між поясним і місцевим часом.
Для України така відмінність складає 32 хвилини в крайній точці західного регіону і 41 хвилину в східній частині країни. Тому жителі цих регіонів відчувають певні незручності, усунути які введенням декретного часу при використовуванні єдиного часу в країні не можна, оскільки у такий спосіб можна поліпшити побутові умови у вечірній час в східних областях, але при цьому значно погіршити їх в ранкові години для жителів західного регіону – їм довелося б починати робочий день задовго до сходу сонця.
Рішення даної проблеми полягає в узгодженні режиму роботи і відпочинку з природними умовами освітленості в кожному окремому регіоні без зміни існуючого в Україні порядку числення часу.
Розрахунки показують, що жителям східних областей краще всього починати робочий день о 7 годині, центральних – о 7 годині 30 хвилин, західних – о 8 годині. Дотримання такого режиму початку роботи забезпечує найефективніше використовування світлового дня протягом всього року і сприяє економії електроенергії.
Таким чином, існуючий порядок обчислення часу на території України відповідає її географічному положенню, міжнародній практиці, враховує медичний аспект проблеми і виправданий з погляду управління країною.
Прес-служба ДП «Буковинастандартметрологія»
