Краєзнавець, викладач Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну Микола Семенюк розробив дизайнмакет власних поштового конверта і марки з нагоди 130-річниці від дня народження відомого українського громадсько-політичного діяча, уродженця Буковини Осипа Безпалка. Як відомо, він короткий період виконував обов’язки міського голови Чернівців і був міністром праці Української Народної Республіки.
Друк здійснила Укрпошта.
Довідково з Вікіпедії:
Безпа́лко Йосип (Осип) Іванович (нар.13 травня 1881 – пом.1950) — український політичний і державний діяч.
Народився у місті Чернівці, Північна Буковина у бідній міщанській родині.
Через політичну діяльність був виключений з гімназії. 1899 року заснував таємний гурток гімназійної та студентської молоді. У 1901–1902 роках редагував газету «Буковина» – орган буковинської національної організації. 1903-го розпочав педагогічну діяльність. Засновник одного з перших на Буковині товариств «Січ» і редактор учительського часопису «Промінь» (1903). У 1907–1908 роках крайовий секретар профспілок Буковини.
У 1907–1914 роках засновник і голова крайової організації Української соціал-демократичної партії на Буковині, у 1908-1914 роках редактор місцевого партійного органу – газети «Борба».
1915–1916 рр. – голова просвітньої комісії у таборі для українських військовополонених (Раштатт, Німеччина).
Делегат Української Національної Ради Буковини і ЗУНР – ЗУНР-ЗОУНР (грудень 1918 — квітень 1919), УСДРП (1919), Трудового Конгресу, в листопаді 1918 — комісар Чернівців. Не погоджувався разом із Семеном Вітиком з реорганізацією системи державного управління під керівництвом диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича[1]. У 1919–1920 роках міністр праці в урядах Бориса Мартоса[2] та Ісаака Мазепи.
11 лютого 1920 р. в Кам’янці-Подільському був арештований польською владою разом з представниками уряду УНР Мазепою Ісааком, Андрієм Лівицьким, Іваном Огієнком відповідно до наказу польського головного комісара Волині й Подільського фронту А. Мінкєвича. Офіційне вибачення за «прикрий випадок» арешту було надано польським МЗС 11 березня українській дипломатичній місії у Варшаві.[3]
У 1920 році — емігрував до Чехословаччини, викладав німецьку мову в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія). Автор наукових розвідок з історії українсько-німецьких відносин. Автор численних політичних статей, розвідок про німецько-слов’янські взаємини на початку XIX століття.
У 1938 році — обрано головою Українського січового союзу.
У 1947 році схоплений спецслужбами СРСР, доправлений до Радянського Союзу та репресований НКВС СРСР. Загинув у концтаборі (Казахстан) в 1959 році.
