Юрій ГАЛІН: «99 пунктиків невеличкого плану…»

До склянки кислувато-тягучого джазу додайте кілька акуратних шматочків роботехніки та дрібку програмного коду, густо спінивши отриманий коктейль веб-дизайном.  Кружальцем графіті прикрасьте порцеляну. Отакий-от рецепт тижня… І знаєте, хто цей бармен, якому до снаги вправно поєднати в собі такі незвичайні компоненти-інгрідієнти? Чернівецький студент Юрій Галін!

 Фортепіано, гітара, райські яблучка…

Звісно ж, Юрій у котромусь з розважальних клубів чи ресторанів бокалами не вимахує і шейкером не трусить. Проте у складі естрадно-джазового колективу «MJazza» він встиг пограти чи не на кожній чернівецькій нічній сцені: VIP-вечірки та корпоративи, різноманітні концерти, джем-сейшени та фестивалі…

– Грали ми переважно джаз та блюз, проте на банкетах зазвичай люди хочуть випити і потанцювати… До прикладу ж, smooth jazz, який ми частенько полюбляли грати – музика вигадлива і тягуча, для неквапливих роздумів та бесід, тут особливо не потанцюєш. Тому люди часто вимагали від нас щось… більш бадьорішого. «Мурку», наприклад. Ми таких народних гітів, звісно ж, уникали, проте попсу якусь іноді грати доводилося. Я усе намагався її якось приджазовувати, коли ж не виходило – нудився і відверто бив байдики, адже не люблю вдавати, ніби щось граю…

 Smooth jazz («м’який джаз») — різновид джазу, в якому злилися (разом, або поодинці) впливи ритм-енд-блюзу, фанку, року і попу.

 Грати на фортепіано Юру спочатку змушували батьки, коли йому було шість років. Зараз Юра їм за це вдячний. Хоча у старших класах фортепіано він таки закинув. Захопився гітарою, пізніше узявся за барабанні палички.

– Я навіть у рок-гурті грав, в «Забутих тінях». Якось під час якогось корпоративу до нас підійшов тамада і почав випитувати назву гурту. «Забуті тіні?! Ні, будете «Райськими яблучками»! Щоправда, після такої різкої зміни назви гурт і розпався…

Коли ж вступив до вузу – переосмислив своє ставлення до музики, зокрема, до фортепіанної, почав багато репетирувати, згодом – грати в «MJazzі».  Щотижневі музичні імпровізації, постійна джазова атмосфера стали для мене якимось періодом Ренесансу після тривалого періоду застою, своєрідним творчим трампліном. Зараз я займаюся власним проектом, гуртую докупи однодумців. Свій «музичний скарб» показувати меломанам поки не поспішаю. Але й у підвал не ховаюся, наприклад, активно їжджу фестивалями. Зокрема, нещодавно повернувся з фестивалю авторської пісні у Хмельницькому. Свої пісні, щоправда, я не грав, обмежився каверами (фортепіано з вокалом)…

Із власних музичних вражень, без зайвого пієтету, зауважу: як музикант Юрій Галін справляє, щонайменше, – приємне враження. А тепер, для контрасту, кілька слів про його програмування і захопленням робототехнікою…

Наука як мистецтво та імпровізація

Нещодавно у Кишиневі відбувся фінал міжнародного конкурсу з робототехніки «Earth Rover 2011». Сім студентських команд з України, Молдови і Румунії  демонстрували свої роботи-планетоходи, які вони невтомно конструювали протягом дев’яти місяців. Приємно, що перше місце у республіці Молдова виборола команда факультету комп’ютерних наук ЧНУ. І знаєте, хто був її капітаном? Юрій Галін!

– Зі Сполучених Штатів нам, як і решті учасників, надіслали щось схоже на конструктор, вартістю десь 1000 доларів. З нього потрібно було скласти свого робота-планетохода (удосконаливши його власними компонентами, доробками та новими функціями), яким можна було б керувати віддалено із командного центру Землі.

У надісланому комплекті стандартного технічного забезпечення учасники конкурсу виявили шестиосьове і шестимоторне мобільне шасі з корисним навантаженням до 20 кг, IP-камеру з режимом «нічного бачення» і можливістю кругового огляду, WI-FI контролер та GPS модуль.

Як справжні українські студенти, семеро юних конструкторів не поспішали з практичною реалізацією власних креативних ідей і вдалих технічних рішень. Проте, завдяки безсонним ночам, мозковим штурмам та натхненній, кропіткій праці на останніх стадіях проекту, робот «Earth Rover DAY» (три літери назви проекту є першими літерами імен всіх учасників команди) Молдавію таки побачив.

– Найскладніше, звісно ж, було змусити сконструйовану залізяку реально працювати, – згадує Юрій. – Зрештою, наш робот досліджував території, складав карти, вивчав клімат і склад атмосфери, і навіть шукав мінерали (металошукач за власної ініціативи причепив йому Юрій, – авт..). Усе це він робив автономно, або ж ним керували з командного центру. Додаткове живлення забезпечували сонячні батареї, а комп’ютерна система штучного інтелекту визначала пріоритетні задачі і відповідно до них перерозподіляла живлення. У випадку аварії навіть була передбачена система аварійної сигналізації.

У житті іноді трапляються проекти, які дають тоді поштовх у життя, у розвиток якихось напрямків, – підсумовує Юра. – Для мене цей робототехнічний конкурс – один із них. Адже, як виявилось, наука – це теж мистецтво з величезним простором для імпровізації. Перефразовуючи відому приказку котрогось із відомих джазменів, скажу, що найкраща імпровізація – та, що вигадана в лабораторії. Адже стереотипне  сприйняття технічних наук як суворо визначених і впорядкованих залежить від того, що ми зазвичай бачимо перед собою готові результати та рішення. А щоби придумати якусь нову річ «з нуля», потрібна фантазія і творчість.

Саме це Юрію і подобається найбільше – змішувати докупи знання і вміння: програмування, мікроконтролери, Java-додатки та протоколи… Тобто шукати (і знаходити!) найвдаліші варіанти вирішення завдання, придумувати щось нове. Одне слово – творити.

– Що таке творчість? – риторично запитує Юрій. Бо одразу ж і відповідає. – Спочатку це якесь відчуття, далі – думка… І нарешті – дія!

Хіба ж це стаття?! Це гігантське посилання!

На преневеликий жаль, я змушений тебе, шановний читачу та читачко, одразу ж розчарувати. Розповідати про решту чеснот Юрія, – про його цікаві потуги в анімації чи веб-дизайні, рекламно-боксерські звершення чи захоплення графіті, – я не буду. Адже, як це часто буває у паперовій журналістиці: слів багато, а паперу – зась. Та й навіщо марнословити, коли Юрій і сам кожному охочому про все якнайкраще розповість і навіть покаже – на власному сайті!

yuraGalin.com

Тут розміщено і невеличкі блогові дописи, і зразки найрізноманітніших робіт, і навіть жартівлива самопрезентація. За яку, до речі, Юрій від «Приватбанку» отримав смартофон. А ще – на цьому сайті можна потрапити на онлайн-концерт…

– Поки що таких було два, зокрема, останній дивилося 90 осіб (в онлайні). Людям це цікаво, тому невдовзі я продовжу ініціативу. До того ж, одним фортепіано не обмежуватимусь, запрошу додому ще й друзів-музикантів. Тому стежте за новинами на сайті!

Ще одна цікава «мулька» на сайті – особливо нетерплячі навіть можуть зазирнути до Юрія у вікно через веб-камеру.

– Коли чую, як хтось гудить камерою – усілякі дурниці влаштовую, адже вона за півметра від мого столу розташована , – коментує Юрій. – Дуже весело спостерігати, як вона сама рухається, таке враження складається, що в мене вже чимало народу на підвіконні побували…

А ще, крім найближчого концерту, Юра Галін склав ще 99 пунктиків «невеличкого плану»: такий собі список справ на найближчий тиждень.

– І раптом зрозумів, що навряд чи завершу розпочате хай би і за все життя, – зізнається Юрій. – Я загалом утопічно ставлюся до можливостей і часу, який в мене є. Проте хочеться, щоб усі вміння, якими я володію, з часом об’єдналися в якусь єдину течію, яка би змусила мене рухатись в певному напрямку. Тобто, згадуючи слова Стіва Джобса в Стенфордському університеті, хочеться чимшвидше відшукати той перетин ліній, складених із окремих точок: інженерії, веб-дизайну, анімації, відео, графіті, музики тощо…

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»