4 березня 1949 р. у м. Кіцмань Чернівецької області народився
український композитор і поет Володимир Івасюк.
Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949 – 22.05.1979) — відомий український поет і композитор. Один із основоположників української і радянської естрадної музики. Автор ста семи пісень, музики до кількох спектаклів, п’ятдесяти трьох інструментальних творів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні. Був неординарним художником.
Загинув у Брюховицькому лісі під Львовом.
У 2009 році Володимиру Івасюку було присвоєно звання Героя України(посмертно).
12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.
«Вбитий «співробітниками» КГБ», – заявив прокурор Львівщини Роман Федик в лютому 2015 року.
4 березня 2015 року у день народження легендарного автора “Червоної рути” Володимира Івасюка меморіальний музей Володимира Івасюка відкрив новий туристичний маршрут у Чернівцях.
Екскурсія розпочалася на Театральній площі біля центрального корпусу Буковинського державного медичного університету.
Екскурсійний план: Театральна площа – центральний корпус ЧНУ – Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія – меморіальний музей Володимира Івасюка.
Пісня буде поміж нас
Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому ж згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна…Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой глибокими, навесні.
Забринить дорога та неспокоєм
Вдалині мені, вдалині…Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила.
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Й не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас.Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.Володимир Івасюк
Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора
